Потужні протести у французькій столиці вдарили по економіці країни. Вплинули і на поставки продукції, і на роздрібні продажі – таких висновків дійшли керівники підприємств, що взяли участь у дослідженні центробанку Франції. За прогнозами останнього, в IV кварталі ВВП зросте лише на 0,2%. На тлі подій у Парижі не надто помітили і спад ВВП Німеччини в III кварталі – на 0,2%. Це перший епізод негативної динаміки економіки цієї країни за чотири останні роки.

Зростаючі бюджетний дефіцит і баласт соціальних виплат – основні проблеми німецької економіки. Протягом декількох десятиліть вона росла в основному за рахунок експорту. Проблеми з’явилися задовго до світової кризи-2008 – в 2000-2007 роках внутрішні продажі падали в Німеччині в середньому на 0,2% на рік. У той час як профіцит у зовнішній торгівлі зростав у рік в середньому на 2,3% ВВП, а в передкризовий 2007-й взагалі здійнявся до небес, склавши 7,9%.

Специфіка німецьких уявлень про економічну політику базується на ідеології ордолібералізму: від латинського ordo –  порядок, і liberalis – вільне володіння. Це ідеологія вільного ринку, що підкреслює важливість дотримання норм закону, і не вітає загальновизнані форми дискреційної політики на кшталт кейнсіанства як інструмента макроекономічної стабілізації. Тому Німеччина і нав’язує багатьом членам ЄС акцент на якісну нормотворчість, заходи жорсткої економії і структурні реформи. З точки зору німців, не варто чекати швидких результатів. Німеччина вірить у страждання заради блага.

Та про свій інтерес німці ніколи не забували. Їхня країна – визнаний лідер світового промислового експорту. Включення менш економічно розвинених держав до ЄС, «накачування» їх дешевими кредитами, щоб жителі цих країн могли купувати дорогі побутову техніку та автомобілі західноєвропейського (часто німецького) виробництва дозволяло економіці Німеччини динамічно розвиватися. А деякі країни ЄС отримали спочатку споживчий бум, який стався в чималому ступені через те, що за рахунок німецьких кредитів купувалися випущені в Німеччині товари, а потім спад економіки, зовнішньоторговельний і бюджетний дефіцити. У результаті багато країн-членів ЄС були змушені скорочувати експорт, в тому числі з Німеччини.

Читайте також: Эксперт: Трудовая миграция для Украины является ключевым риском в контексте выживания нации как таковой

Ось і зараз скорочення ВВП Німеччини пов’язано зі спадом обсягів німецького експорту –  за липень-вересень 2018 року він порівняно з II кварталом скоротився на 0,9%. Несподіваним це було лише для тих, хто не розуміє, що коли аутсайдери єврозони скоротять витрати, то експортні доходи країн-лідерів теж знизяться. Німеччина, як і будь-яка країна-кредитор, переконана: труднощі боржників – це повністю їх проблема. Мовляв, профіцит поточного рахунку платіжного балансу Німеччини не пов’язаний з дефіцитом торгового балансу країн-позичальників: вони безвідповідальні й крапка. Це могло бути так, якби країни-позичальники не імпортували німецьку продукцію в більших обсягах, та ще й за рахунок кредитів банків з Німеччини.

Десятиліттями вважалося, що двигун європейської інтеграції має франко-німецьке походження. Та здається, що ситуація змінилася. Зараз це німецький двигун, до якого додається французький пасажир, який страждає від легкого заколисування. І справа навіть не в тому, що ВВП Франції зростає невисокими темпами. Просто економіка Франції не підвищує свою конкурентоспроможність – при Саркозі й Олланді вона слідувала у фарватері німецької економіки, тепер же просто стагнує. Таке враження, що розмови про франко-німецьке партнерство потрібні радше для того, щоб приховати силу Німеччини та відносну слабкість Франції.

Чи відіб’ються труднощі двох найбільших економік ЄС на Україні? Певною мірою так. Головним чином тому, що гальмування в Німеччині та Франції обіцяє мало хорошого економіці ЄС, який став найбільшим зовнішньоекономічним партнером України.

З іншого боку, найбільші обсяги українського експорту до країн ЄС припадають на Польщу та Італію, економічна динаміка яких істотно краща ніж в Німеччині та Франції. Немає останніх і серед найбільших в ЄС покупців української агропродукції – за підсумками I півріччя 2018 року три перших місця мають Нідерланди, Польща та Італія.

Читайте також: Трудовая миграция: кто останется в Украине?

Порівняємо експорт України до країн-членів ЄС у окремі важливі для нашої історії роки. Якщо в 2010 році зі загального обсягу експорту в 51,43 млрд доларів 12,7 з них надходили до ЄС, що становило 25,2% нашого експорту, то в 2013 році загальний обсяг зріс до показника в 63,31 млрд доларів, 16,66 з яких ішли в ЄС, тобто 26,3%. У 2017 році структура змінилась: загальний обсяг спав до 43,26 млрд доларів, 17,64 з яких надходили до ЄС, що становило 40,1%.

Тобто якщо порівняти 2013 і 2017 роки, то експорт товарів з України в ЄС виріс на 10%, при цьому питома вага експорту збільшилася більше ніж у півтора рази. І це успіх: нарощування економічних зв’язків з ЄС було однією з цілей. Та чималою мірою ці показники – наслідок зниження експорту в Росію і деякі країни СНД.

За I півріччя 2018 року Україна експортувала в країни ЄС товарів на 9,8 млрд доларів, що на 19% більше, ніж за аналогічний період минулого року. Продовжилося зростання частки ЄС в українському експорті – за підсумками перших шести місяців року вона склала 42%. Але сальдо торгівлі України з країнами ЄС негативне: 2016 – мінус 3,6 млрд доларів, 2017 –  мінус 3,3 млрд доларів, а за I півріччя 2018 року – мінус 1 млрд доларів.

У товарній структурі українського експорту в ЄС домінує сільгоспсировина та агротовари. Але є і позитивні зрушення: у вартісному вираженні продаж продукції українського суднобудування в країни ЄС в 2017 –му порівняно з 2015-м збільшився у 2,4 рази, а обсяг експорту електротехніки – на 45%. Але той факт, що в українському експорті в ЄС значна частка належить сировині та напівфабрикатам – це індикатор структури нашої економіки і експорту. Основна причина проблем – технологічна відсталість.

Читайте также: Как облгазы и НКРЭКУ провернули аферу с домовыми счетчиками

Український бізнес уже перестав дивитися на ЄС як на «касу взаємодопомоги» чи благодійну організацію. Ринок ЄС – дуже місткий та платоспроможний, але вимогливий і якісний. Тому Україні необхідно зосередитися на реалізації промислової політики, що відповідала би нинішнім викликам, а також – на підвищенні ефективності та культури виробництва, зростанні питомої продуктивності праці. Саме на цих постулатах будує свою економічну політику Німеччина, лідер світового промислового експорту, – нинішнє зниження ВВП і експорту носить тимчасовий характер.

Нам слід змінювати парадигму – переходити від продажу до виробництва товарів, на які є найбільший платоспроможний попит. Якщо наші промисловці будуть мати амбіції створювати краще для світових ринків, а наші чиновники – поліпшувати національну господарсько-правову систему, з’явиться і можливість значно наростити експорт в ЄС. Так само, як і в інші країни.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram