Головне: закон про протидію булінгу (цькуванню) – надзвичайно важливий – і він має бути обов'язково.

Але прийнятий учора Верховною Радою "закон про антибулінг" не містить чіткого, юридично коректного та однозначного визначення булінгу (цькування).

Відсутність такого однозначного визначення створює широченне поле для маніпуляцій, шантажу, незаконного тиску на всіх учасників освітнього процесу.

Проаналізуємо визначення, яке має бути в остаточному тексті закону (закон ще не оприлюднений).

Це визначення запропонував в.о. голови профільного комітету пан Співаковський і, воно, скоріше за все, і залишиться у законі.

Отже, визначення:

(булінг (цькування) – діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.) 

По-перше, закон не містить чіткого визначення термінів "психологічне, фізичне, економічне, сексуальне насильство".

Читайте також: "Жестокая школа": как спасти детей от унижений и оскорблений

Визначення цих видів насильства розкидані по інших нормативних актах – і подекуди є локальними (наприклад – стосовно домашнього насильства). Але власне у цьому законі його немає.

Отже, визначати, було чи не було насильство, буде слідчий, керуючись не законом, а власними уявленнями. І тут – безліч можливостей для інтерпретацій, перекручень, тиску, а то і шантажу.

По-друге, закон не містить критеріїв та механізмів для визначення факту та розміру можливої заподіяної шкоди. Яким чином це зробити? Що вважати шкодою, а що – ні?

Скажімо, дитина дуже засмучена низькою оцінкою за контрольну, вона це глибоко переживає, страждає від цього.

Виходячи із неоднозначного визначення, яке законодавці не змогли конкретизувати, вчителя, який виставив низьку оцінку, треба штрафувати, бо він вчинив відносно дитини психологічне насильство. І юридично немає значення, що оцінка – справедлива, що учень банально не підготувався до виконання завдання.

Суто формальна підстава для покарання вчителя – ось вона: дитина ж страждає.

І не треба сподіватися на "розуміння" батьків: обов'язково знайдуться такі, які на цій підставі затягають вчителя по судах. Той, хто насправді розуміє життя школи, чудово знає, як це буває.

Читайте також: Десять міфів про домашнє насильство 

По-третє, запропонована паном Співаковським норма про те, що карати можна не за шкоду, а лише за те, що вона "могла бути заподіяна" – то повний фініш.

Це приблизно те саме, що відбирати права у кожного водія: бо він же "може заподіяти шкоду", бо керує авто, яке становить небезпеку учасникам руху.

Таких неоднозначних випадків кожна школа має щодня сотні. І тепер вчителі стають заручниками передвиборчого піару депутатів, які не дали собі клопоту підготувати якісний законопроект.

Дуже сумно.

До речі, про те, що я написав вище, "юридичною мовою" висловилося також Головне юридичне управління Верховної Ради у своєму висновку від 03.12.2018.

Ознайомтеся за посиланням... Але депутатам здоровий глузд – не указ.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram