Можливо все. Навіть Порошенко може виграти вибори майже чесно (чесно – ніяк, бо зловживань уже чимало). Може й не виграти, а ризикнути зась, гра ведеться "напевне" – шулерськи.

Позачерговий облом

Введення воєнного стану на 60 днів не означало б неодмінного перенесення дати виборів з 31 березня, але зірвало б вибори чергові: воєнний стан перекрив би день їх оголошення – 31 грудня. Вибори були б позачергові, з відкритою, зручною гаранту, датою. Зі стислим агітаційним періодом – козирний мар’яж з тузом у рукаві.

Обломилося.

Амністії не буде!

Серед критичних дат реанімації Партії Регіонів, після нищівного Помаранчевого Майдану, – 31 травня 2005-го, коли президент Віктор Ющенко підписав закон про амністію, прийнятий за його ж законопроектом.

Амністія була поширена і на статті 157-159 Кримінального Кодексу, що передбачають відповідальність за виборчі злочини. Вона не лише звільнила від покарання окремих людей, а й припинила досудове слідство і судовий розгляд усіх виборчих злочинів. Якби тоді, за наявності величезної доказової бази, вони завершились, наступні вибори були б куди чеснішими, а їх результати – справедливішими.

Читайте також: Банкова махнула, ЦВК козирнула: єсть невгодних зняти!

Покарання злочинців – це пересторога послідовникам, безкарність – заохочення. "Залишити злочин безкарним, значить вчинити його двічі" (Рішельє). Злощасна амністія-2005 – це постріл у майбутнє, відлуння ще гуркоче.

Не тіштесь, порохоботи, тепер амністії не буде! Пересторога вам не зайва.

Про кандидатів технічних і героїчних

Колись висувались лише для перемоги, а тепер куди лишень не засуваються. Колись були Полуботки, а наразі – боти.

Технічні кандидати різноцільові: викид компромату, формування виборчих комісій під владу, надкусити електорат справжніх кандидатів. Давно відомо, нецікаво, втім, не розслабляймось.

Є й ноу-хау, яким слід сказати NO:

1. Патріотичну опозицію, передусім її лідерку Юлію Тимошенко, провладні ЗМІ блокують. Хтось сподівається на прорив блокади на виборах. Аж тут як тут технічні кандидати – пожирачі ефірного часу. Невдовзі почуємо: "наш канал відводить аж 3 години для виступів кандидатів, тож кожен із 60-ти зареєстрованих, отримає аж 3 хвилини!".

2. Розпорошення протестного потенціалу. Арифметичні складові виборів важливі, та для захисту виборчих процедур і результату ще важливіша протестна енергетика.

Якщо опозиційний кандидат один, протестний потенціал консолідується, концентрується і … перемагає. Помаранчевий Майдан-2004 – класика. Більше кандидатів – більше струмочків, на які щепиться протестний потік, слабша енергетика, менше шансів.

Читайте також: Эксперт: Позиция Банковой – зафиксировать аномально высокую явку на Донбассе

Тож влада усіляко сприяє і спонукає до висування якнайбільшого числа пасіонарних особистостей: одну знімуть – інші вступляться? Як споглянеш, що пишуть і поширюють про конкурентів прихильники потенційних кандидатів, – засумніваєшся.

3. Спецпроект "Підтасовка" – персонально проти Юлії Тимошенко.

Справа недавня, усі в курсі, що у 2010-му, першою і найдужче, проти проросійського режиму Януковича постала Тимошенко. За що отримала від Путіна (посередники Янукович і суддя Кірєєв) 7 років в’язниці.

А позаяк пані Юлія боролась далі, то 18 січня 2013-го їй вручено вручено звинувачення у справі про вбивство Євгена Щербаня з перспективою довічного ув’язнення. І тримав її режим аж до краху 22 лютого 2014-го.

Це далеко не всі кримінальні переслідування, які потерпала ЮВТ від російських холуїв. А тепер, з точністю до навпаки, Банкова з посіпаками шиють їй проросійський імідж! У порівнянні з цим, чорне білим називати – взірець правдивості.

Здавалося б, можна висмоктати з пальця будь-яке звинувачення. Чого ж відштовхуються навіть не з нульової бази – з від’ємної? Чого російський слід шукають у протилежному напрямку? Чого вигадують звинувачення не просто далеке – протилежне істині?

А того, що це єдиний гріх, за який Майдан не постане.

Реєстрація буде…

8 Серпня 2012 року януковичева ЦВК відмовила у реєстрації першому номеру "Об'єднаної опозиції Батьківщина" Юлії Тимошенко і п’ятому номеру — Юрію Луценку. Зараз номер не пройде. Ч.1 ст. 52. Закону "Про вибори Президента України" передбачає відмову у реєстрації кандидата на пост Президента у восьми випадках, проте довільно їх застосувати зась:

– по-перше, усі вони формалізовані, фентезі не грає;

– по-друге, "Помилки і неточності, виявлені в поданих кандидатами на реєстрацію документах, підлягають виправленню і не є підставою для відмови в реєстрації кандидата";

– по-третє, згідно ч.2. ст. 52 "Рішення про відмову в реєстрації кандидата повинно містити вичерпні підстави відмови". Бюрократична карусель: одне зауваження виправив – два отримав не крутить;

– нарешті, реєстрація йде на початку кампанії, під прицілом української і світової громадськості.

Втім, сподівайся на краще, а готуйся до різного.

… а зняття з реєстрації — ні!

Зняти небажаних кандидатів з реєстрації спокусливо. Але свавільно неможливо: згідно ч.1 ст. 56 підстав лише чотири, і всі – формальні:

1) Звернення кандидата з письмовою заявою про відмову від балотування;

2) Припинення кандидатом громадянства України;

3) Вибуття кандидата за межі України на ПМЖ;

4) Визнання кандидата недієздатним.

Коментарі зайві. Наступні стадії виборчого процесу розглянемо в міру їх наближення, але одне наскрізне питання – зараз.

Про громадянський захист

Теоретично, а більше з досвіду, знаємо: щільного громадянського контролю, аж до рішучого протесту, потребують усі стадії виборчого процесу. І навіть довиборчого, як от звірка Реєстру виборців. А громадянські кампанії бувають як успішними, так і ні. Влада робить все для останнього. Двоїсто:

1) Готується до придушення протестів. Як легальними силовими структурами, так і тітушками;

2) Послаблює, мінує протестний потенціал.

За логікою, громадянське суспільство має діяти протилежно.

Борис БЕСПАЛИЙ для UAINFO

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram