Свято народження бога замінили на свято народження числа.

Крізь культ Нового року непомітно прокралося нове язичництво, помножене на культ прогресу і часу: такий-собі progressive paganism. Головний шаман тут, головний маг – це годинник, секундна стрілка.

Читайте також: С Новым, 1939-м годом!

Все ніби повернулося назад: культ кроноса-хроноса, який пожирає минуле, замінив культ Зевса-єгови і сина їхнього Ісуса)

Але попри прогресивність нового року (я вихований на ньому, а на Різдві), у мене є цілком абстрактне несвідоме відчуття: в Різдві є щось значно менш механічне, ніж у новому році. Бо оскільки йдеться про народження Бога, час затримується, над ним ми одержуємо перемогу, Зевс повертається з черева кроноса назад, перемагає титанів, а Ісус – всяку чортівню, і нам здається, що ми стаємо трішки молодшими і трішки, не побоюся цього слова (хоча ні, побоюся) – вічнішими.

Консерватизм святкування Нового року на наших теренах, всі ці шампансько-олів'є-телевізоро-шубний місцевий шабаш є, в цьому сенсі, необхідним запобіжником: повстаючи проти ненажерливого кроноса-хроноса, люди просто кидають якір у минуле та у незмінне.

Читайте також: Уроки СССР для Кремля

Тому Новий рік – це не про нове. І це не про число. Це все одно про те, як уповільнити час.

З Новим роком: хард-роком, арт-роком, джаз-роком і навіть прогресів-роком)

Але не забувайте про класику)

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram