Вперше на моїй пам'яті українські вчителі самоорганізувалися для проведення страйку. У київському ліцеї №157 учитель фізичної культури Ігор Матвієнко нагримав на учня, а вже наступного дня до школи прийшов батько школяра, який жорстоко побив вчителя (численні гематоми, розрив легень і струс мозку) та погрожував відрізати Ігореві руку пилою –  її турботливий татусь захопив із собою! Поліція батька заарештувала, але як запобіжний захід суд призначив йому лише нічний домашній арешт. Шоковані вчителі ліцею вирішили 23 січня провести страйк із вимогою справедливого покарання для нападника та гарантування безпеки освітян на їхньому робочому місці.

Читайте також: Як не з'їхати з глузду й вижити у школі

Найбільше в цій історії мене вразили непоодинокі коментарі про те, що "доброго вчителя ніхто бити не стане". Здавалося б, така думка вже давно мала зникнути у країні, де добрих людей не просто били, а вбивали на вулицях. Я не знайомий ані з цим учителем фізкультури, ані із ситуацією в 157-му ліцеї. Бачив лише кілька позитивних відгуків про роботу Ігоря від приятелів у фейсбуці, діти яких навчаються в ліцеї. Але одну річ я знаю точно – школа має бути місцем, вільним від насилля. Як стосовно учнів, так і стосовно вчителів. І якщо ми всі як один не станемо на захист безпеки українських вчителів, то можемо назавжди забути про якісну українську школу. Бо жодна психічно здорова людина не працюватиме в місці, де їй не можуть гарантувати базову фізичну безпеку.

За цікавим збігом обставин цього тижня про страйк оголосили також учителі Лос-Анджелеса, які вимагають підвищення зарплатні та зменшення розмірів класів. Залишитися вдома були змушені 640 000 учнів. А тепер вгадайте, як батьки в Лос-Анджелесі відреагували на цю подію? Ні, вони не почали атакувати вчителів у фейсбуці. Багато хто з них підтримав страйк і навіть особисто приєднався до акцій протестів вчителів. Американські батьки розуміють, що кращі умови для роботи вчителів потрібні не стільки освітянам, скільки самим дітям, бо лише так можна забезпечити якість навчання.

Читайте також: Українським вчителям треба бачити у кожній дитині людину, а не безсловесну "оболонку для ЗНО" – директор школи

Будь-які позитивні зміни в освіті неможливі, якщо вчителі й батьки вважатимуть одине одного ворогами. Школу майбутнього в Україні можна побудувати лише на фундаменті партнерства та взаємної поваги. Зокрема – безумовної поваги до гарантування безпеки вчителів. Врешті-решт, безпека дітей у школах можлива лише за умови безпеки вчителів. Якщо 23 січня до страйку вчителів на годинку перед роботою доєднається хоча б кілька десятків київських батьків, це стане потужним символом єдності. Не менш важливою є ваша підтримка й резонанс навколо цієї ситуації онлайн. Якщо ми справді хочемо, щоб діти в школі чомусь навчилися, почнімо з елементарного – збереження живими вчителів, які їх вчать.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram