Ну, як вам сказати... Спочатку вони скасовують домашні завдання дітям на вихідні, а потім задають вивчити напам'ять такий уривок із тексту Лесі Українки "Біда навчить":

"І не зоглядівся горобчик, як і літечко минуло. Настала осінь з вітрами холодними, з дощами дрібними, а дедалі й сніжок став перепадати. Біда горобчикові — холод, голод! Вночі де не сяде, спати не може, так холодний вітер і пронизує; вдень їсти нічого, бо все зібрано в клуні, а якщо й знайде, то за сваркою втеряє.

От і почав наш горобчик до розуму приходити — годі сваритися! Куди горобці летять, і він за ними; що вони знайдуть, то і він поживиться, та все без сварки, без бійки, то горобці його й не женуть від себе,— а перше то й близько не підпускали. Побачив горобчик, як інші пташки в теплих гніздечках сидять, почав він і собі придивлятись, як то гнізда будуються.

Почав він пір'ячко до пір'ячка збирати, соломку до соломки складати та гніздечко звивати. Так статкує наш горобчик, так дбає! Дедалі всі горобці почали його поважати; куди зберуться на раду, то й його кличуть, так він вславився між ними своїм розумом."

Я не вславився в цім житті своїм розумом, тому чи може хтось із людей, причетних до педагогіки, мені пояснити, який сенс вчити це напам'ять? Щоби що розвинути в дитині?

Читайте також: Почему классическая система образования устарела

Емпатію? 

Лідерські здібності? 

Будівельні навички? 

Уважність? 

Логіку? 

Самоповагу? 

Здатність до колективних дій? 

Солідарність? 

Повагу до демократичних цінностей? ("зберуться на раду") 

Чи навпаки – повагу до меритократичних цінностей ("так вславився розумом")?

Принципи ненасильства?

Віру в те, що горобці, зібравшись, насправді радяться?

Розпізнавання алегорії людської поведінки у спостереженні за представником Passer domesticus?

Читайте також: Українські університети втрачають абітурієнтів

ОК, я згоден з усім вищезгаданим. Вкрай потрібний текст для розвитку сучасної дитини. Але навіщо це вчити напам'ять? Навіщо прозу вчити напам'ять? Не можна все це обговорити, не муштруючи мозок аж настільки, щоб і на 45-му році життя не втеряти з пам'яті:

"От стеляться розложисті, як скатерть, зелені левади. Густа, як руно, трава й дрібненька, тонісінька осока доходить до самої води. Подекуди по жовто-зеленій скатерті розкидані темно-зелені кущі верболозу, то кругленькі, наче м'ячики, то гостроверхі, неначе топольки..."

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram