З дому на роботу і назад я зазвичай їжджу за допомогою навігатора. Цей додаток показує затори та завантаженість на столичних вулицях!

Коли стається ДТП (а їх у Києві десятки щодня), коли комунальники вчергове розривають якусь із вулиць у пошуках скарбів (а я певен, вони саме скарби гетьмана Полуботка весь час шукають, тому роками й риють у найнеочікуваніших місцях) – тоді навігатор підказує мені, як об'їхати ті затори. Дійсно зручно, бо рятує від марно витрачання часу у дорозі.

Мені подобається Яндекс-Навігатор, це мало не єдиний успішній російський it-проект. Але саме тому, що створена програма нашим сусідом-агресором – в Україні він заблокований. Довелося перейти на Waze – розробка ізраїльтян, до якої досі є питання, не можуі за три роки до нього призвичаїтися.

Мабуть вже тижні два (відтоді як минули крайні морози), навігатором не користуюсь і їжджу по заторах одним й тим самим маршрутом. А все тому, що користуватися альтернативним стало надзвичайно ризиковано, адже після морозів разом зі снігом з київських доріг зійшов мало не увесь асфальт. То ж змушений нині їздити одним маршрутом, на якому більш-менш вже вивчив найстрашніші вирви та пагорби і можу більш-менш їх об'їхати й не розбити свій автомобіль. Якщо ж доводиться виїжджати на іншу вулицю, якою останніми днями не їздив – там обов'язково влітаю у кілька величезних дірок, або вкритих водою, або яких просто не видно у тьмяному вуличному освітленні.

Читайте також: Українські дороги можуть стати ще смертельнішими

Помітив, що останніми днями мене шия болить, за що грішив на незручний стілець та на те, що годинами згорблений над клавіатурою сиджу. Потому зрозумів – це від того, що я за кермом шию витягую увесь час уперед, намагаючись розгледіти кляті ями на дорозі, яких нині в Києві мільйон.

З тими от дорогами у нас страшне й сумне щось коїться. Урядовці звітують про витрачені на ремонт мільярди, але результату не бачу ніякого. Вони ж розказують нам про поганий клімат, через який псуються дороги, але не вірю цим відмазкам. Я неодноразово був у сусідній Польщі, де клімат такий самий, як і в нас, а дороги – просто ідеальні, що траси, що дороги в містах і селах. Подейкують, навіть в сусідній Білорусі дороги зразкові, правда не знаю, не був там ніколи.

А наприкінці січня був у Швеції, де близько двохсот кілометрів проїхав автобусом від аеропорту до тамтешньої столиці. Можу стверджувати, що дорожнє покриття там ідеальне, хоча клімат значно суворіший ніж у нас. Тому не треба брехати про несприятливі для асфальту погодні умови в Україні.

Маю єдине пояснення, чому в Україні погане дорожнє покриття, попри те, що гроші на ремонт виділяють, дороги ремонтують, проте їх у нас так і не має. І пояснення моє – крадуть. Більшість з тих грошей, що виділяють на ремонт розкрадають, а на ті копійки, що лишаються, з гною та гілок, і ремонтують дороги в країні, присипаючи яма чорноземом з узбіччя й притоптуючи їх черевиками.

Читайте також: Відома українська акторка показала жахливий стан дороги Київ-Кременчук. ВІДЕО

Маю наочний і дуже яскравий приклад, що і в нашому кліматі можна зробити якісне дорожнє покриття, яке триматиметься роками. Так от в 2010-му році відкрили в Києві для автомобілів Гаванський міст, що з'єднав Рибальский півострів та Поділ. Має преправа шість смуг й величезне навантаження, 14 тисяч на годину автомобілів. Утім, міст цей з 2010-го року жодного разу не ремонтували, а на його дорожньому покритті не те що ям немає, немає навіть тріщин – гладеньке, наче вчора покладене! При цьому, що це ж міст, конструкцією якого передбачено, що він має "гуляти" – відтак має деформаційні шви. Але попри це асфальтне покриття тримається вже 9-ть років абсолютно неушкодженим, немає жодної латки. А знаєте чому? Тому що асфальт на Гаванському мості клали турки, які до виконання робіт не допустили жодного з українських підрядників.

Окрім Гаванського мосту є в Києві ще одна дорога без ям – це частина проспекту Перемоги, відремонтована турками. А решта столичних вулиць – це суцільний танкодром.

Тому маю два питання. Перше: якщо ми знаємо і бачимо на практиці, що вітчизняні компанія чи то не хочуть, чи то не вміють якісно й на роки ремонтувати дороги – навіщо ми їх наймаємо й платимо мільярди з державного бюджету?

Друге питання: якщо ми знаємо і бачимо на практиці, що ямковий ремонт неефективний й покладена дорожниками (зазвичай в дощ чи сніг) латка вилізе за два тижні, а дірка лише збільшиться. Чому витрачаємо на ямковий ремонт мільярди гривень?

На жаль, ми знаємо відповіді на ці питання: наймають вітчизняні, а не іноземні компанії. За відповіддю далеко ходити не треба,українські дорожні будівельно–монтажні компанії половину отриманих на ремонт грошей дадуть відкатом у кишеню чиновнику, а іноземці так не робитимуть. А ямковий ремонт роблять, тому що на це можна легко списати шалені гроші, а на претензії в неефективності розводити руками й здивовано перепитувати: "а хіба ви не знали, що латки тимчасові й сходять зі снігом?"

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram