Передвиборча програма – невід’ємний атрибут будь-якої передвиборчої кампанії та елемент обов’язкового «пакету документів» для реєстрації кандидата. Теоретично – це перелік кроків, які має реалізувати цей кандидат у разі перемоги. Практично ж більшість передвиборчих програм носять досить абстрактний характер, є повторюванням банальностей та гасел.

Причини цього досить прозаїчні. По-перше, мало-хто насправді цікавиться програмами. По-друге, будь-які положення програми повинні не «відлякувати» потенційних виборців своєю складністю або неоднозначністю – простіше вписати туди чергові «банальності». Не дивно, що серед 44 кандидатів на пост президента більшість пішла по «стандартним процедурам» написання програми. Хоча є і деякі виключення – справді цікаві та досить оригінальні пропозиції, які щонайменше заслуговують на увагу.

Конституційна реформа Ю. Тимошенко

Особливість програми Ю. Тимошенко полягає у наявності досить амбітної частини, пов’язаної із змінами до Конституції.

Цій частині відведено значне місце в програмі Тимошенко, вона називається "Народна Конституція". Ось, що вона збирається робити:

- Ліквідація недоторканності всіх високопоставлених чиновників (президента, суддів, депутатів тощо).

- Зменшення кількості народних депутатів з 450 до 350.

- "Народна ініціатива". Кандидат у президенти планує дати жителям країни повноваження проводити референдуми з метою зміни центральної та місцевої влади "у будь-який момент".

- Населенню також обіцяють віддати повноваження з обрання мирових суддів та суддів місцевих судів.

- Громадянам країни обіцяють надати право законодавчої ініціативи у формі петицій.

- Землю за межами населених пунктів обіцяють передати громадам.

Крім того, Тимошенко обіцяє парламентській опозиції "всі права парламентського контролю", а громадам – "сильні права і можливості" (наприклад, право формувати свої виконавчі комітети).

Очевидно, що, принаймні, теоретично все це має забезпечити наступні наслідки: 1) посилення зв’язку між громадянами та їх «обранцями»; 2) посилення можливостей для участі громадян в законодавчому процесі; 3) створення умов для балансу між владою та парламентською опозицією.

«Повне народовладдя» від В. Зеленського

Найнеочікуваніший кандидат В. Зеленський багато уваги у своїй програмі приділяє посиленню «прямого народовладдя» в країні. Як і Анатолій Гриценко, Зеленський попереджає, що йде в президенти на один термін, аби  потім передати державу в руки «нового покоління політиків».

Перший законопроект, який він запропонує, буде називатись «Про народовладдя». В ньому буде закріплено механізм, за яким народ буде формувати основні завдання для влади через референдуми та форми прямої демократії. Центральні органи влади перестануть концентруватись у Києві, бо влада повинна бачити проблеми на місцях. Судову гілку влади Зеленський також пропонує зробити максимально підконтрольною народу. Прості спори будуть вирішувати мирові судді, які обиратимуться народом. А для кримінальних злочинів з представників того ж народу буде створено суд присяжних.

«Моя ціль – повна відкритість влади, автоматизація публічних процесів онлайн, зведення всього функціоналу держави до розмірів смартфону», – стверджує просунутий Зеленський. Навіть вибори та референдуми він планує проводити із максимальним використанням Інтернету. У свою чергу держава має забезпечити усіх доступом до швидкого Інтернету, де кожен зможе перевірити інформацію про формування та використання бюджетів, проведення тендерів, закупівель та аукціонів.

Загалом, очевидно, що вся програма обертається довкола ідеї «посилення участі громадян в державному управлінні» та впровадження для цього найнеочікуваніших інструментів. Це перекликається як з певними суспільними настроями, так і загальносвітовими трендами, де «електронна демократія» вже давно перетворюється із «фантастики» на політичну дійсність.

Оновлене самоврядування А. Садового

Програма міського голови Львова А. Садового відзначається великою кількістю конкретних пунктів, які явно взяті не «зі стелі». Особливо велику увагу він приділяє проблемі організації місцевого самоврядування.

Зокрема, програма передбачає наступне:

-          Зміни структури перерозподілу усіх зібраних податків в державі таким чином, щоб 50% усіх коштів лишалося в громадах.

-          Забезпечення усім містам України рівний доступ до податку на доходи фізичних осіб.

-          Забезпечення сплату частини податку на доходи фізичних осіб за місцем отримання особою адміністративних послуг.

-          Передачу на місцевий рівень до спроможних громад функцію управління місцевими податками і зборами.

-          Використання потужність великих міст, щоб розвивати конкретні регіони, реалізовувати великі інвестиційні програми, покращувати добробут прилеглих до міста громад. Запровадити форму міських агломерацій як спосіб взаємовигідної співпраці міста з навколишніми громадами.

-          Повернення Києву місцевого самоврядування, через ухвалення нового закону про столицю України – місто Київ.

-          Забезпечення спроможність сільських громад, щоб села стали місцем комфортного проживання для людей та збереження української національної ідентичності.

-          Надання громадам право планувати території та розпоряджатися землями поза межами населених пунктів.

-          Запровадження сучасні механізми прямої участі громадян в управлінні громадою: громадські слухання, електронні петиції, бюджет участі (громадський бюджет), публічні консультації тощо.

Підсумовуючи це, можна сказати, що всі ці положення відзначаються тим, що їх порівняно легко реалізувати (потребують невеликої кількості нормативно-правових актів), можна здійснити досить швидко (окрім останнього пункту, який, очевидно, має впроваджуватися роками), і, загалом, все це справді може вплинути на життя місцевих громад.

Читайте також: Кандидаты внушают целой стране мысли о том, что колбаса – это цель и смысл жизни

«Законодавчий марафон» від О. Шевченка

Кандидат від УКРОПа О. Шевченко у власній передвиборчій програмі не обмежується набором цінностей. Він прямо вказує, які закони планує подати до ВР у разі власного обрання.

Серед них, зокрема, наступні ініціативи:

-          про імпічмент Президента;

-          прості механізми відкликання депутатів усіх рівнів;

-          про національний та місцеві референдуми;

-          про парламентську опозицію, якій будуть делеговані повноваження та механізми контролю за владою, зокрема за використанням коштів платників податків;

-          про вибори до парламенту на пропорційній основі за відкритими списками;

-          про зменшення кількості депутатів Верховної Ради до 300 осіб;

-          про виборність суддів першої інстанції та керівників місцевих підрозділів поліції на рівні громад;

-          ратифікація Римського статуту та подальші звернення в Міжнародний кримінальний суд у Гаазі для притягнення до відповідальності за злочини проти людяності на території України;

-          кримінальна відповідальність топ-корупціонерів та хабарників – ув’язнення від 10 років до пожиттєвого з конфіскацією майна.

Таким чином, кандидат Шевченко обіцяє реалізувати те, що всі попередні президенти старанно уникали – закон про імпічмент та про референдуми. Загалом, більшість із цих ініціатив стосуються саме обмеження повноважень президента. Окрім референдумів та імпічменту, це ще і виборність суддів, які донедавна були «опорою трону» для будь-якого президента. Власне, подібна тяга до «самообмеження» і вирізняє дану програму.

Читайте також: Почему на этих выборах так много клонов, провокаторов и техкандидатов?

Амбітне «економічне перезавантаження» від С. Тарути

Досить амбітні (та оригінальні) цілі висуває у своїй передвиборчій програмі ще один кандидат – С. Тарута.

В якості цілі він вказує «економічну модель, яка гарантує підвищення капіталізації країни, зростання кредитних та інвестиційних показників України» та стверджує її наукову обґрунтованість.

Ціллю вказано також досягнення енергетичної незалежності України та її перетворення з імпортера на експортера газу протягом 5 років.

В якості гарантій розвитку бізнесу вказане наступне:

– недоторканність приватної власності;

- створення прозорих єдиних правил роботи для всіх підприємців;

– зменшення кількості податків та зборів з 12 до 7;

– зниження податкового навантаження з 41,5% до 25% (ставку ПДФО – з 18% до 10%, ставку ЄСВ – з 22% до 15%);

– зниження ставки ПДВ з 20% до 15%;

– заміну податку на прибуток податком на виведений капітал зі ставкою 15%;

– зниження ставок по кредитах для бізнесу в 2 – 3 рази;

– стабільність національної валюти;

– створення умов для добровільного повернення українського капіталу з офшорів;

- спрощення податкової звітності, її максимальну автоматизацію та мінімізацію контактів підприємців з чиновниками через перехід до «цифрової» держави;

– встановлення мораторію на зміни податкового законодавства упродовж 3 років;

– ліквідацію податкової міліції;

– скорочення чисельності апарату державних органів, які контролюють бізнес.

Загалом, необхідно відзначити, що дана економічна програма не видається нереалістичною, містить у собі досить конкретний перелік положень, реалізацію яких неважко проконтролювати, та незначну кількість «загальних фраз». Тобто, цей справді можна розглядати як програму – тобто певний алгоритм дій.

Загалом, дійсно оригінальних положень у програмах кандидатів – не багато. Ще менше – продуманих тез, за якими би справді стояли довготривалі міркування та складні стратегії. «Розкіш» презентувати програми з конкретними пунктами та положеннями демонструють далеко не всі кандидати. Не всі хочуть брати на себе конкретні зобов’язання. Не всі хочуть «відлякнути» частину електорату, яким можуть не сподобатися конкретні пропозиції. Водночас, для тих кандидатів, що намагаються більш чітко та системно формулювати положення своїх програм, сама програма стає інформаційним приводом та можливістю виділитися на тлі інших.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram