За всієї різноманітності формулювань, на порядку денному насправді стоїть одне: чи має Московська патріархія/Кремль «право вето» на ключові для майбутнього всієї Православної Церкви рішення?

Читайте також: ПЦУ змінить правила відвідування храмів: як вплине на українців

Всеправославний Собор 2016-го року і Томос 2019-го року та боротьба навколо їх визнання/заперечення – найголовніші прояви цього.

Визнати за московським тандемом «право вето» – це де-факто визнати його «першість» серед Помісних Церков. Тобто визнати, що у Православ’ї зараз актуально не «більший між вами хай буде як менший, а старший — як слуга», а «царі народів панують над ними, і ті, хто володіє ними, доброчинцями звуться».

Читайте також: УПЦ чи ПЦУ: як правильно називати об'єднану українську православну церкву

Визнати «вето» – це визнати право сильного, а не силу правди.

Боротьба триває, але підсумок її відомий заздалегідь: правда переможе.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram