Конфлікт перший — виборчий: сам граю, сам підсуджую

До дня голосування майже місяць, а вже ясно: виборча кампанія напрочуд брудна, далека від демократичних стандартів прозорості, чесності, законності. Країна в шоці: територіальну цілісність попирає знахабнілий агресор, а права і свободи, зокрема право на вільний вибір, — знахабнілі фальсифікатори.

І до кого з цією бідою податись?

До гаранта "додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина" (ч.2 ст. 102 Конституції Конституції)? Та ось халепа: він сам кандидує! Конфлікт інтересів явний, ціна інтересу зашкалює.

У демократіях, щоб того уникнути, президент поза виборчим процесом, а у нас ЦВК формується за поданням президента, окружні комісії – за поданням ЦВК, дільничні – за поданням окружних. Чим не президентська вертикаль?

Країну приголомшують факти, правоохоронні і виборчі органи у курсі (як і вся країна): його "агітатори" чинять левову частину виборчих правопорушень, маніпулюють Державним реєстром виборців, підкуплених рахують на мільйони, підкупні гроші – на мільярди.

Не витримав гарант іспиту: ні як об’єктивний арбітр, ні як порядний кандидат: "суддю на мило!", кандидата – з поля!

Конфлікт другий – збройний: сам продаю, сам купую

Під час війни грянув скандал: влада торгує зброєю з ворогом! Хто крайній?

За озброєння ЗСУ, діяльність Укроборонпрому, в кінцевому рахунку, відповідальний Президент. Трояко:

1. Власне як Президент – глава держави. Не впевнений що "мова і віра", але армія точно сфера його конституційної відповідальності: "ст. 106. Президент України:

1. Забезпечує державну незалежність, національну безпеку".

2. Як Головнокомандувач ЗСУ: "ст. 106. Президент України: 17) є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави;".

3. Як Голова РНБО: "ст. 106. Президент України: 18) очолює Раду національної безпеки і оборони України;". 

Читайте також: Bloomberg: Новий корупційний скандал: це може бути занадто навіть для України

І та ж особа, вже як бізнесмен, є ключовою у виробництві і постачанні озброєнь! Сам виробляю-добуваю, сам продаю, сам купую! Нехай не сам, хай з бізнес-партнерами, конфлікт інтересів все-одно явний, величезний і неприпустимий.

Тепер про одного бізнес-партнера.

Конфлікт третій — зрадливий: "або Порошенко, або Путін"

Гарант антитезу сумістив: і Порошенко, і Путін! На ниві війни, торгівлі, озброєнь вони дружненько співпрацюють, спільненько бізнесують. Прямо як у 2012-му, коли Петро Олексійович працював Міністром економічного розвитку та торгівлі в уряді Азарова.

Сумніви геть, сам Юрій Луценко підтвердив: деталі для армії завозять з Росії : "Напевно, ні для кого не секрет, що в останні роки більшість з цих запчастин (до військової техніки – Б. Б.) український оборонпром отримує від волонтерів та підприємців, які контрабандним способом доставляють їх з території Російської Федерації", - сказав Луценко. "В часи війни, для воюючої країни, я вважаю це прийнятним", – додав він, забувши з ким війна.

Генеральний адвокат Президента лукавить, очі замилює: "контрабандним способом доставляють". Яка контрабанда, коли "ні для кого не секрет"?

Українська сторона. В курсі: митники, прикордонники, правоохоронці з Генпрокурором, Головнокомандувач-Президент. Чи президент Порошенко не в курсі оборудок Порошенка бізнесмена?

Російська сторона. "Контрабандним способом доставляють". А як дістають? Купують! З відома Путіна, власне у Путіна. І вивозять куплене теж нетаємно, "ні для кого не секрет" від їхніх прикордонників/митників до їхнього президента.

Як грабіжник, щоб применшити відповідальність, готовий визнати дрібну крадіжку, так і заскочені на гарячому можновладці готові визнати контрабанду (ще й цинічно волонтерами прикриваються). Ні, малошановні, це ви, це ваша влада веде торгівлю зброєю з агресором.

Конфлікт інтересів між главою держави-жертви агресії і транснаціонального торгівця зброєю в одній особі, спричинив такий букет злочинів, купно з держрадою, що імпічмент — початкова і мінімальна стадія відповідальності.

Про народний імпічмент і парламентську комісію

Навіть якщо припустити неймовірне, ніби гарант (захоплений томос-туром) не відав що робиться у нього під носом, і тоді він заслуговує імпічменту і суду, за злочинну недбалість. І в кожному разі заслуговує (і отримає!) народний імпічмент 31 березня. Бо що ж ми за народ, як таку наругу стерпимо?

Тож чи не даремно Юлія Тимошенко ініціювала парламентську процедуру імпічменту, тим більше, що до виборів з нею не встигнути?

Не даремно.

По-перше, імпічмент тільки початкова відповідальність. Журналістське розслідування дало важливу і неспростовну інформацію, та для суду необхідна ширша доказова база, отримана відповідно до процесуального законодавства. Часу гаяти не слід: кінці обрубають, ховають у воду.

Читайте також: "Мені страшенно гидко", – Казанжи про скандал в "Укроборонпромі"

Кому ж розслідування довірити? Генеральному адвокатові гаранта? Навіть не смішно.

А ось процедура імпічменту (Ст. 111 Конституції України, Глава 30 Регламенту Верховної Ради передбачає "спеціальну тимчасову слідчу комісію, до складу якої включаються спеціальний прокурор і спеціальні слідчі". Плюс народні депутати з усіх фракцій.

Така комісія має право доступу до будь-якої інформації. А це означає, що журналістські матеріали можна і перевірити на міцність, і доповнити: треба ж з’ясувати оприлюднена верхівка айсбергу, чи тільки сніжинки на його поверхні.

До слова, такі докази не зайві і суспільству, зокрема й до виборів. І воно їх отримало! Відмова пропрезидентської коаліції утворити комісію красномовно (чорномовно) свідчить: винен! Підлягає імпічменту! Поблажливості не заслуговує.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram

Борис БЕСПАЛИЙ для UAINFO