За шмат гнилої ковбаси. 
У вас хоч матір попроси, 
То оддасте. 

Читайте також: Кандидати у президенти роблять усе, аби ми голосували серцем, а не розумом

На жаль, зараз, коли згадую Шевченкові поезії, на думку спадають саме ці рядки. Як не прикро, але після двох революцій, анексії Криму, окупації Донбасу і тисяч смертей, українці обирають не шлях розвитку своєї держави, а сорти ковбаси. І кандидати змагаються, у скільки разів здешевлять газ і як будуть бороти корупцію.

Незалежність досі не стала усвідомленою цінністю для більшості українців. Вони бояться втрати незалежності менше, ніж пустого холодильника. Ніби незалежність – це такий вимикач, який завжди можна ввімкнути, як електричну лампочку. Але народи не повстають за замовленням.

Читайте також: Вибори-2019: російська рулетка?

Можливо, зараз останній шанс і наступного повстання проти окупації вже не буде ніколи. Профукаємо його і наші нащадки знову будуть шукати щастя у Петербургу, як Тарас. А сьогоднішні часи історики будуть описувати не як грандіозну геополітичну трансформацію України, а як "малорассійскую смуту".

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram