Історія про наркотики, нездатність встигати за прогресом і цінність сім’ї, базована на реальних подіях.

Думали "Гран Торіно" десятирічної давності то вже лебедина пісня? А ні, легендарний Іствуд далі знімає, і знімається. Навіть якщо вам важко дивитись на те, як він постарів, його цей факт, здається, не особливо хвилює. Дід ще може, як власне і його персонаж у фільмі.

Ерл Стоун – престарілий садівник, який дбає про квіти більше, ніж про свою сім’ю, і переживає нелегкі фінансові часи, бо його бізнес вбиває інтернет. У конкурентів з’являються сайти, а Ерл в той час навіть не вміє написати SMS. При цьому дідусь відверто дивується і постійно бурчить, що без Google люди скоро навіть елементарні речі робити не зможуть. Він вважає, що постійно дивлячись в екран можна пропустити все найцікавіше навколо. І, погодьтесь, має рацію.

Читайте також: Український фільм-мюзикл "Гуцулка Ксеня": сміливий експеримент

Історія "Наркокур’єра" базується на статті в New York Times, яка розповідає про 90-річного чоловіка, що працював кур’єром для картелю, і в результаті був впійманий і засуджений. Втрачаючи бізнес, рештки грошей і дах над головою, головний герой фільму отримує пропозицію перевозити "товар" з точки А в точку Б. І старому Ерлові вдається возити наркотики величезними партіями, навіть не викликаючи підозри.

Поступово дідусь втягується в кур’єрську справу і "дружбани" з картелю навіть вчать його користуватись смартфоном. Ерл розуміє, що гроші можуть стати для нього містком для відновлення стосунків з сім’єю. Бо дружина з ним ледь розмовляє, донька навіть розмовляти не хоче, а внучка – єдина, в кому ще жевріє надія мати добрі стосунки з дідом. Тепер діду вистачає грошей, щоб нарешті купити новий пікап, допомагати родичам, купувати елітний алкоголь і двох дівчат в свій номер. Одночасно. Так собі сім’янин, як бачите, але ого-го дід.

Ерл не слідкує за манерами, бурчить і не "фільтрує" свої враження. З однієї сторони він щиро допомагає людям, а з іншої – застосовує щодо них расистські слова, якими людей називають хіба що з метою образити. Дід не хоче нікому зла, дід просто трохи застряг в минулому і не бачить нічого поганого в тому, аби жити як звик, і терміни використовувати звичні.

Читайте також: "Странный город" от YouTube. Неудачная пародия на "Черное зеркало"?

"Наркокур’єр", можливо, напівбіографічний фільм старого чоловіка, який продовжує знімати кіно, бо на цьому занятті був основний фокус протягом всього його життя. Виглядає, ніби Клінт Іствуд вніс у фільм частинку себе і своєї історії. Так, він не возить наркотики (напевно), але він чи не найбільший трудоголік в Голівуді і не погоджується жити інакше. Поряд з Клінтом Іствудом проскакує Бредлі Купер, але виглядає він, м’яко кажучи, ніяк. Це явно не той фільм, де хоч хтось виділяється на фоні харизматичного 88-річного дідуся, який встиг зробити багато помилок і готовий каятись.

Кіно може багатьом видатись нудним, але водночас майже всім сподобається своєю відвертістю. Рейтинг "Наркокур’єра" на IMDB – 7,2.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram