На тлі чергової річниці Революції Гідності та скандалу з оборонпромом (при тому, що все це відбувається на тлі виборчої кампанії) в Україні та за її межами активізувалися дискусії щодо "цінностей Євромайдану" та того, як політики їх зараз використовують. 

Але особисто я бачу деякі цікаві моменти, які, може, й не кидаються в очі відразу, але мають велике значення у стратегічній перспективі.

Власне, а хто узявся відстоювати "ідеали Євромайдану" 2014 року? Той же Порошенко – це насправді цілком системний політик часів Кучми-Ющенка-Януковича. За часів останнього він навіть був деякий час міністром економіки. 

Читайте також: Стрес-тест для України: виклики президентської кампанії

Але зараз, під час президентської кампанії, він подає себе ледь не як останнього захисника спадщини Майдану. Саме на цьому будується його нинішня президентська кампанія.

А хто зараз основний спікер того ж Порошенка? Відомий усім нардеп Гончаренко – до 2014 року один із топ-спікерів "регіоналів".

Але не це найцікавіше. Деякі ідеологеми та тренди Євромайдану вийшли за межі табору політиків Майдану. Приміром, частина політиків, які будували кар’єру в "Партії регіонів" і апелюють до "виборців Південного Сходу", насправді сьогодні у деяких аспектах виконують роль політиків Майдану із більшим завзяттям, ніж самі політики Майдану. 

Як завершився з'їзд партії, на якому висували Вілкула? Гаслом "Слава Україні!" – "Героям Слава!". До речі, сам Вілкул без особливих проблем ходить на презентації книжок про Євромайдан. А його новий/старий соратник Мураєв закликає в ефірах СБУ переслідувати своїх колишніх "товаришів по партії" (зокрема Медведчука) за "сепаратизм". 

Цікаво, що у Верховній Раді депутат Вілкул давно намагається голосувати разом із фракціями Євромайдану. Наприклад, він дав голос "за" низку законопроектів на підтримку реформи охорони здоров’я, яку реалізує Уляна Супрун. Він також голосував "за" закони про реструктуризацію державного боргу України, які просувала пані Наталя Яресько. 

Тобто, реальні дії показують, що ідейно Вілкул зараз ближче до "партій Євромайдану", ніж до "порядку денного Південного Сходу". 

Звісно, все це – мімікрія. Просто більш м'яка, аніж у деяких інших екс-регіоналів, що успішно влилися у БПП.

"Цінності Євромайдану" начебто стали загальним політичним трендом, який за замовчуванням приймають навіть такі політики як Вілкул або Мураєв (хоча і неясно, як це відобразиться на їхніх виборцях). Отже, Вілкул аналогічно до інших кандидатів декларує підтримку курсу на європейську та євроатлантичну інтеграцію та влаштовує "соцзмагання з патріотизму". 

Читайте також: Перебіжчики-політологи – найгидкіше явище української політики

Ну і, зрештою, не забуваємо, що зараз Вілкул виконує "важливу місію" – відбирає голоси у кандидата Бойка, зменшуючи шанси останнього на вихід у другий тур. Чим не дії, достойні "бандерівського підпілля"?

Хоча ясно, що для більшості з них це відповідність трендам та політична мімікрія. І якщо завтра вітер подує в іншій бік, вони так само будуть підлаштовуватися під нову кон’юнктуру. 

Але цікаво інше – як саме оцінять таку мімікрію прихильники Євромайдану. Тобто, чи простять вони Вілкула і його соратників, які будували свою кар’єру, догоджаючи Януковичу, а сьогодні зображають з себе патріотів та прихильників Євромайдану? Як думаєте?

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram