Сьогодні виповнюється 77 років із дня смерті великої української письменниці Ольги Кобилянської. Її життєву і творчу долю неможливо припасувати у прокрустове ложе певних літературних канонів. 

Її життя, попри те, що народилася у багатодітній і небідній родині, протікало доволі самотньо: без чоловіка, без власних дітей, без особливого прижиттєвого пошанівку. Вона вибрала не німецьку (хоча могла би, за материною лінією роду), а українську мову. 

Любила вона і любили її. Але лише у творах її героїні були новими українськими амазонками у боротьбі за жіночі права. У житті письменниці сплелося багато нездоланних суперечностей…

Читайте також: "Тогочасна колонізована Україна не була готова до появи великої письменниці". Про Лесю Українку

Її повість "Земля" вибухнула бомбою в українській літературі, ще тоді значною мірою закроєною на ідеалізацію села. У повісті земля виступає таким собі Роздвоєним Ликом. З одного боку, селяни не уявляють без неї свого життя. З іншого, земля, як кровожерливий божок, забирає для жертвопринесення всіх, а найперше тих, хто так її любить... У селі панує ненависть, заздрість, каторжна фізична праця і темрява душ, що і приводить до братовбивства.

Її повість "В неділю рано зілля копала" розцвіла зворушливою екзотичною квіткою про кохання і ненависть. Її повісті "Людина", "Царівна", деякі оповідання стали пізніше іконою української феміністичної літератури. Її "Щоденник", писаний у молоді роки, та багато інших творів були художнім маніфестом пристрасного дівочого серця, що ненавиділо провінційно-рустикальні приписи.

В романі "Апостол черні", як на мене, вже видно перевтому її письменницького таланту. Останні роки життя проминали у хворобах, відчаї та нових сподіваннях. 21 березня 1942 року Ольга Кобилянська померла, ще переживши початку воєнного апокаліпсису… 

Читайте також: "Його цькували оскаженіло і з садистським задоволенням". 54 роки тому помер письменник Володимир Сосюра

Вже у 90-их роках минулого століття її ім′я знову стає новим феміністичним символом, втіленим у безліку статтей, дисертацій, книг. 

А зараз із-за вулиць, музею та театру її імені деколи вночі виглядає витончене та безкровне жіноче лице, що, звільняючись із-під панцира класика, привітно махає нам рукою із кількома срібними перстенями на пальцях. 

Богиня Ольга залишається молодою.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram