Президент Дональд Трамп на зустрічі з прем'єр-міністром Біньяміном Нетаньяху підписав документ про визнання суверенітету Ізраїлю над Голанськими висотами. Цілком очікувано цей факт викликав хвилю несхвалення не тільки з боку арабських держав, Росії, Туреччини, Ірану, а також Європейського союзу і Канади.

Голанські висоти – спірна територія, більша частина якої контролюється Ізраїлем, а невелика – на сході – Сирією. У період з 1944 по 1967 рік уся територія Голанських висот входила до складу Сирії.

В ході Шестиденної війни 1967 року Армія оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) витіснила сирійські війська, що перейшли кордон, і зайняла всю територію Голанських висот, яка з 1944 року входила до сирійської провінції Кунейтра. У 1981 році уряд Ізраїлю проголосив цю територію своєю, що не було визнано міжнародним співтовариством.

Визнання з боку США приналежності Голанських висот Ізраїлю означає випадіння цієї проблеми з майбутніх мирних переговорів Єрусалиму зі своїми арабськими сусідами. Саме з Сирією і Ліваном. Зауважимо, що розвиток подій ставить під сумнів сам факт суб'єктності сирійської держави і її територіальної цілісності.

Для Ізраїлю Голанські висоти є стратегічно важливою територією. У ясну погоду з них видно передмістя столиці Сирії Дамаска. Відповідно з сирійської сторони можна дістати до практично половини території Ізраїлю.

Несподіваним крок американського президента Трампа назвати не можна. Кількома днями раніше він анонсував подію в своєму твіттері. Та й взагалі після рішення про перенесення амбасади з Тель-Авіва до Єрусалиму і тим самим визнання його єдиною і неподільною столицею Ізраїлю питання приналежності Голанських висот виглядає з дипломатичної точки зору проблемою рангом нижче.

Є ще один фактор, що відноситься не стільки до Ізраїлю, скільки до Ірану. У Сирії керують більшістю справ генерали іранського Корпусу вартових ісламської революції (КВІР). З Тегерана і від цих самих генералів кожен день чути як вони обіцяють «покарати», «стерти з мапи», взагалі, знищити в самому прямому сенсі державу Ізраїль.

Тепер політикам і генералам в Ірані ясно дано зрозуміти, що вони будуть мати справу не тільки з ЦАХАЛ, але також з армією і флотом США.

Читайте також: Признание аннексии Голанских высот уничтожит позицию США по аннексированному Крыму – эксперт

Ця антиіранська спрямованість американського рішення щодо Голанських висот наочно підтверджується стриманою реакцією провідних арабських країн. Звичайно, відбулася низка гучних засуджують заяв, але не більше того. Це ритуальні дійства, розраховані на заспокоєння арабської вулиці. Для неї промовляються чергові слова, що стверджують «послідовність і непохитність у відстоюванні законних вимог арабських народів». Найбільше надривається Іран, що для американського президента Трампа і ізраїльського прем'єр-міністра Нетаньяху є прямим підтвердженням правильності перенесення посольства в Єрусалим і визнання ізраїльського суверенітету над більшою частиною Голанських висот.

Цікаво, що в Москві рішення Трампа викликало неоднозначну реакцію. З одного боку, там виступають проти, оскільки це порушує територіальну цілісність Сирії. З іншого боку, почали проводити паралелі з Кримом і звинувачувати Вашингтон в подвійних стандартах. В Україні теж заговорили про те, що США завдали удару по українській приналежності Криму. Напевно з цим пов'язана відмова Києва приєднатися до Вашингтону в цьому питанні.

Взагалі не варто проводити паралелі в зовні схожих ситуаціях.

Почнемо з того, що Голанські висоти поміняли приналежність в результаті війни, коли сирійські війська в 1967 році вдерлися в північні райони Ізраїлю. Те, що сирійці були в швидкоплинних боях вщент розгромлені, відноситься вже до військової складової.

Щодо дипломатичної сторони, то відразу після окупації Голан і Західного берега річки Йордан історичний лідер Ізраїлю Давид Бен Гуріон запропонував арабам повернути їх в обмін на повноцінний мирний договір. Хтось в Москві офіційно заявляє про готовність повернути Крим Україні? Навпаки чутно прямо протилежні сентенції. До речі, Ізраїль повернув Єгипту Синайський півострів за умов мирного договору в Кемп-Девіді, підписаного 26 березня 1979 року. Іншими словами, Голанські висоти спочатку розглядалися Ізраїлем як розмінна карта на майбутніх мирних переговорах.

Однак, арабські країни тоді відкинули пропозицію Бен Гуріона, проголосивши на саміті в Хартумі 1 вересня 1967 року свої знамениті «три ні» – ні миру з Ізраїлем, ні переговорам з Ізраїлем, ні визнанню Ізраїлю.

Вони своїми діями перетворили розмінну карту і перспективу повернути території в оборонну лінію по захисту Ізраїлю. Тепер стратегічна важливість висот з кожним днем ​​збільшується, позаяк на сирійській стороні намагаються облаштуватися залишки терористів з ІД і підрозділи КВІР, які воюють в Сирії.

Читайте також: Признание аннексии Голанских высот уничтожит позицию США по аннексированному Крыму – эксперт

В силу цих та інших обставин американське визнання не може служити зразком для вирішення або відмови від рішення інших територіальних суперечок. Кожна проблема має свою історію, географію і політичну складову.

Завдяки політиці Ірану і Росії в Сирії немає єдиного арабського фронту. Навпаки, монархії Перської затоки все більше схиляються до переговорів з Ізраїлем. Більш того, Сирія і її президент Асад ще більше закріплюються як іранські сателіти, а ось як будуть в цій країні враховуватися інтереси Росії дуже велике питання.

Патріотична преса в Москві засуджує США і Ізраїль, проводять паралелі з Кримом, Косово і Придністров'ям, а Кремль відбріхується загальними словами засудження.

Судячи з усього, у Путіна і Ко з'явився новий об'єкт для занепокоєння і докладання зусиль – Венесуела. Починається з малого – відправки сотні російських військових для так званих консультацій. Історія СРСР і Росії наочно показує, що воронка конфлікту втягує в себе незалежно від планів московських начальників. І тут проблем на порядок більше, ніж в Сирії. В першу чергу, логістичних і фінансових.

Якщо в Кремлі думають таким чином розтягнути США, то вони сильно помиляються. Вашингтон завжди розглядав Латинську Америку як свій arriere-cour – задній двір. Карибська криза показала, що США в Західній півкулі мають військову перевагу, і як нинішній російський флот буде мірятися з ними силою залишається великою загадкою.

В української дипломатії стоїть завдання: правильно вибудувати відносини з США, щоб забезпечити підтримку Києва в майбутній нелегкий період.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram