Цього понеділка знайшла у своїй поштовій скриньці запрошення приїхати до посольства України в Берні і проголосувати на виборах президента. Не можу сказати, що це сталось автоматично, але система спрацювала дійсно добре. Десь місяць тому я пізно ввечері, не виходячи з дому, через Інтернет подивилась свою адресу для голосування (а вона була в Україні), написала заяву на взяття мене на консульський облік в посольстві і на зміну місця голосування. І все, далі посольство зробило все за мене.

Мені залишається лише особисто з’явитись в дипломатичну установу в день виборів і проголосувати. На парламентських виборах восени, оскільки я вже перебуваю на консульському обліку, в список виборців для голосування в Берні моє прізвище буде включене автоматично. 

Після отримання запрошення якось випадково у мене зайшла розмова із моїми знайомими швейцарцями про заплановану подорож у Берн, щоб проголосувати. І просто заради цікавості запитала у них, чи можуть вони брати участь у своїх виборах за кордоном, і взагалі, як це відбувається в Швейцарії. 

Вони із милою посмішкою і легким помахом рук вгору і вбік, які притаманні женевцям, сказали трохи з іронією, що коли йдеться про політичний устрій Швейцарії, то це одним словом не поясниш. І для того, щоб його дійсно зрозуміти, треба тут народитись або довгий час пожити. 

Якщо коротко, то виборів у Швейцарії дуже багато. На федеральному рівні обирається тільки парламент — Національна Асамблея. Він двопалатний, і кожна палата обирається за своїми правилами: на 26 кантонів є 200 місць в Національній Раді і 46 місць в Раді кантонів.

У кантонах обираються не тільки місцеві парламенти, а й місцеві уряди. Крім цього, є ще муніципальні (міські) вибори. До цього ж ще додайте таку форму прямої демократії як федеральні, кантональні і місцеві референдуми і ініціативи, які у Швейцарії проводяться чи не з кожного питання (наприклад, коли я писала блог про дитячі садочки в Женеві, то знайшла новину, що декілька років тому проводився референдум з питання необхідності збільшення кількості дитячих садочків у цій місцевості).

Читайте також: Наші вибори є не "приколом", а елементом гібридної війни – письменник

І якщо ви думаєте, що це ще не складно, то уявіть, що єдині федеральні правила щодо виборів встановлені тільки для однієї з палат парламенту — Національної ради. Всі інші вибори врегульовані в кожному з 26 кантонів по-своєму.

До речі, вибори до Національної Ради, нижньої палати федерального парламенту, і перший тур виборів до Ради кантонів, верхньої палати, проводяться щочотири роки і відбудуться майже одночасно з парламентськими виборами в Україні — в передостанній тиждень жовтня 2019 року. 

Виборчий процес тут почався трохи більше, ніж за рік: на початку жовтня минулого року. Але, повірите ви чи ні, жодного притаманного українським виборам прояву передвиборчих перегонів в Женеві і в тих швейцарських містах, в яких я нещодавно була, взагалі немає. Нуль агітації: ані зовнішньої реклами, ані флаєрів, ані реклами на ТБ. Для звичайної пересічної українки, як я, з цієї точки зору тут просто нецікаво — навіть нема що обговорити.

Річ у тому, що політична реклама на радіо і телебаченні тут заборонена, друковані медіа з легкістю можуть відмовитись від публікації політичної агітації, щоб не позбутись репутації незалежного ЗМІ, використання паперу для друкування агітаційних листівок, скоріше, сприйматиметься населенням як шкода для довкілля і спрацює проти кандидата, а зовнішня реклама взагалі відсутня як явище, яке псує обличчя міста. 

Це при тому, що в країні на рівні ментальності і традицій заохочуються політичні дебати з різних складних питань, а будь-який наступ на свободу слова просто неможливо уявити. Платних постів в соцмережах теж немає, хоча це не заборонено. Якби не та випадкова розмова з моїми знайомими, я би взагалі не мала уявлення, що тут наближаються великі федеральні вибори. 

Але якщо вам колись випаде нагода почути, як швейцарці обговорюють кандидатів на виборні посади, ви будете здивовані. Під час згадки про вибори мої знайомі коротко торкнулись теми ставлення тих чи інших політичних сил до питання мігрантів в їхній країні, екології, інноваційної політики. При чому я для себе зауважила, що швейцарці дуже чітко розуміють, які повноваження матимуть майбутні обранці, грубо кажучи, що від федеральних депутатів не варто очікувати "ремонту під’їзду" чи "облаштування дитячого майданчику у дворі". 

Що говорити, після спілкування з ними я сіла і прочитала передвиборчі програми всіх кандидатів в президенти України, попередньо виділивши ряд питань, які я вважаю особисто для себе принциповими. Але далі я зрозуміла, що мені ці програми майже немає з ким обговорити — десь відсотків вісімдесят мого оточення голосуватимуть 31 березня тільки керуючись власними емоціями і враженнями від образів кандидатів, створених у медіа-просторі. Розуміння політичного курсу кандидатів на виборні посади і базове орієнтування в загальній системі їхніх повноважень — це те, чому ми могли б ще повчитись у західних сусідів. 

Читайте також: На коліна "заради миру": на які поступки готові Зеленський і Ко

Тим часом швейцарські друзі показали мені ресурс, на якому розміщена просто нереально якісна і доступна просвітницька кампанія від держави. Чотирма мовами (німецькою, французькою, італійською і англійською) простими доступними словами в інфографіці і анімованих коротких відео пояснюється хто, як і коли може проголосувати, надаються пояснення основних термінів виборчого процесу, окрема увага приділена тим, хто голосує вперше в житті, хто голосує за кордоном. Минула і актуальна виборча статистика, корисні посилання, форми для зворотного зв’язку. Є навіть гра-тест на знання основних ідей виборчих перегонів. Що вразило мене найбільше, так це те, що у травні всім зацікавленим школам надішлють офіційні навчальні матеріали про вибори у Швейцарії для використання їх в навчальному процесі. Ці матеріали можна замовити через Інтернет.

Культуру демократії тут прищеплюють із самого дитинства. Хоча, як і в Україні, на федеральних виборах голосувати можуть лише особи, які досягли 18 років. У деяких кантонах і муніципалітетах для місцевих виборів мінімальний вік виборця може бути нижчим, наприклад, 16 років у кантоні Гларус.

До речі, жінки отримали право голосувати на федеральних парламентських виборах у Швейцарії лише у 1971 році. Тоді ж до Національної Ради були обрані депутатами перші 10 жінок. 

Голосувати можна особисто, прийшовши в день виборів на дільницю, звичайною поштою, заповнивши необхідні виборчі документи і відправивши їх трохи заздалегідь до виборчої комісії, або навіть через Інтернет. Для голосування через інтернет потрібно або повідомити виборчу комісію поштою про це, використовуючи спеціальний бланк із вказанням на ньому свого унікального виборчого номера, або зареєструватись через офіційний веб-портал. В деяких не густонаселених місцевостях досі голосують на загальних зборах жителів громади просто неба шляхом підняття рук догори (кантони Гларус і Аппенцелль-Іннерроден). 

Швейцарці, що живуть за кордоном, голосують поштою або через Інтернет, проте для цього вони обов'язково повинні перебувати на консульському обліку в посольстві Швейцарії у тій країні, в якій живуть, і переконатись, що перебувають в реєстрі виборців свого рідного муніципалітету. Крім цього, законодавство деяких кантонів дозволяє закордонним швейцарцям бути кандидатами на виборні посади на парламентських і місцевих виборах. 

Читайте також: Вибув, але не вибув: які кандидати можуть зіпсувати ваше волевиявлення

Інше громадянство, поряд із швейцарським, також не є проблемою, особи з подвійним громадянством користуються повним спектром політичних прав у Швейцарії. Цікаво, що у деяких муніципалітетах право голосу мають навіть не громадяни Швейцарії, якщо вони легально проживають на відповідній території протягом тривалого часу (наприклад, у деяких муніципалітетах Женеви).

Участь у виборах у Швейцарії, так само, як і в Україні, в основному не є обов’язковою. Зазвичай явка виборців складає до 50% від загальної їх кількості. Але в одному з 26 кантонів, кантоні Шаффхаузен, участь у виборах є обов’язковою, а неявка карається дрібним штрафом у розмірі 6 франків (близько 6 доларів). Цей невеличкий кантон із 800 тисяч мешканців є чемпіоном з явки на вибори серед своїх сусідів. Однак, впевнені місцеві, зовсім не символічний штраф стимулює населення голосувати — а їхня свідомість і відповідальність.

Результати виборів публікуються не пізніше ніж через 8 днів із дня їх проведення в офіційних бюлетенях кожного кантону. На парламентських виборах Швейцарії передбачена можливість оскаржити результати виборів шляхом подання відповідної скарги до кантонального уряду не пізніше 3 днів з дня оголошення результатів. Останньою інстанцією для оскарження результатів виборів є Федеральний суд.

У будь-якому разі, всі процедури виборчого процесу будуть завершені так, щоб перше установче засідання новообраної Національної ради було проведене у сьомий понеділок після виборів. Тобто вже 2 грудня 2019 року Швейцарія матиме новий склад нижньої палати парламенту. І ця дата не обговорюється, вона така ж стабільна, як і Швейцарська демократія.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram