Уже післязавтра всі ми підемо до виборчих урн, аби вибрати очільника держави на наступні п'ять років. На жаль, для багатьох українських виборців ця кампанія перетворилася на розвагу, на онлайн-шоу, в якому можна ставити лайки, що позначають емоції. Серед них і злість, і втома, і бажання розважитися, підколоти, приколотися. Але вибори – це не емоції. Особливо в країні, що веде війну за право існування.

Вибори – це аналіз, холодний розрахунок, прогноз. До них варто ставитися серйозно, обмірковувати та зважувати, а не лише безтурботно відпускати жарти. До виборів варто ставитися, як до депозиту: маєте певну суму збережених цінностей (ваш голос), якому банкові ви їх довірите? Тому, в якого прикольна й кольорова реклама? Тому, що пропонує такі високі відсотки, які жоден банк у світі не здатен виплатити? Чи тому, в якому після підписання угоди дають надувну кульку та жуйку в подарунок?

Впевнений, що людина власні заощадження понесе тільки в той банк, який не "прогорить" наступного ж дня, а власники не змиються за кордон. Краще мати менший відсоток, зате точно його отримати й бути впевненим, що гроші в надійному місці. Банк має бути банком, а не шапіто, "МММ" на колесах чи пересувною будкою – бо в таку "установу" ніхто навіть не зайде.

Читайте також: Російський сигнал Україні: справжнє послання московської зустрічі Медведчука й Бойка

Але ж – можуть заперечити мені – в багатьох країнах обрали президентів просто задля розваги, аби похизуватися своєю "антисистемною" позицією, так би мовити, "по приколу". Дональд Трамп, брекзит, популістичні партії на заході Європи – так, вони отримали свої голоси, але гляньте, що тепер коїться в цих країнах. Трамп не може навіть стіну збудувати на кордоні, брекзит нагадує танець, в якому робиться крок уперед, а потім два назад, популісти попіарилися, але одразу після виборів виявилося, що вони нічого реального не здатні зробити.

Та найважливіше – в усіх цих державах є "подушка безпеки", сильні інституції, які працюють без огляду на прізвища, глибокі традиції демократії та міцне громадянське суспільство. Зрештою, на них не напала мавпа з гранатою, їхні території не окуповані, а моряки не перебувають у полоні без лікування й захисту…

Україна такої "подушки безпеки" не має. Всі ті колосальні зміни й реформи, що втілені в життя після Революції гідності, на жаль, все ще не незворотні. Наші вибори є не "приколом", а елементом гібридної війни, спрямованим на внутрішню окупацію. Якщо Путін не зміг дійти до Києва на танках, він тепер пробує пролізти в Україну через виборчі урни. І не лише через давно знану "п’яту колону" чи своїх кумів: цього разу він просуває хаос замість порядку, "прикол" замість твердої позиції на переговорах, зневажливе ставлення до самої ідеї демократії й вибору замість послідовної й обдуманої позиції.

Читайте також: На коліна "заради миру": на які поступки готові Зеленський і Ко

Якщо українці не зможуть оцінити всіх ризиків цієї ситуації, не впізнають "троянського коня" колабораціонізму, на дільницях думатимуть не про полонених моряків у московських тюрмах, а згадуватимуть примітивні й масні жарти, то все може закінчитися фатально.

Поки інші – сильніші й заможніші, безпечніші й інституційно розбудованіші – держави можуть собі дозволити право на помилку й шоу замість мудрої політики, в Україні такі експерименти смертельно небезпечні.

Хай кожен замислиться перед тим, як поставить позначку в бюлетені.

Чи готові ми платити ціною існування власної країни за чужі жарти та приколи?

Чи можемо ми собі дозволити послабити Україну в час війни?

Чи розумно платити за циркове шоу, коли гроші потрібні для армії й захисту?

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram