В березні 1990 майже 4 тисячі косовських албанців містечка Подуєво звернулися до лікарів зі скаргами на погане самопочуття та підозрою, що їхні сусіди-серби їх навмисно труять. Симптоми їхньої дивної хвороби спостерігалися близько трьох тижнів, після чого вони поступово одужали. Хвороба була визнана психогенною, що виникла на тлі етнічного конфлікту в тодішній Югославії. Але випадок викликав тривалий скандал, якій зрештою призвів до того, що лікарів-сербів було усунено зі сфери місцевої охорони здоров’я, як згодом і взагалі сербів із самого Косова, а Косово – відокремлено від Сербії…

Доба соціальних трансформацій – це періоди потужних психосоціальних та емоційних навантажень на спільноти. Справа в тому, що людина в умовно нормальному стані не в змозі сприйняти та прийняти серйозні соціальні зміни у своєму середовищі. Щоб бути спроможним на зміни, людина та соціальна група має бути істеризована. Тільки за таких умов будь-які сталі трансформації взагалі можливі. Саме тому в періоди соціальних трансформацій ми спостерігаємо істеризацію спільнот, а тому – підвищену кількість психосоматичних розладів, загострень хронічних психічних розладів, стресових та депресивних розладів, а також ескалацію того, що називають масовими психозами.

Читайте також: 7 психических расстройств, с которыми сталкиваются жители больших городов

І було б істотним перебільшенням та небезпечним спрощенням вважати будь-які прояви масової істеричної поведінки підступами ворогів та зовнішніми впливами (хоча і заперечувати зовнішні впливи в багатьох ситуаціях теж не варто – занадто вже багато є охочих скористатися вразливим станом спільнот та надбаннями сучасних соціальної психології та антропології в політичних цілях).

Тож, дивуватися проявам масових психозів зараз – в часи потужних глобальних соціальних трансформацій, не варто. Варто розуміти, з чим ми маємо справу, і чим це загрожує нашій безпеці.

Прояви колективної психотичної поведінки визначаються як спонтанні, швидкі розповсюдження помилкових або гіпертрофованих вірувань всередині великої популяції. Формуванню і розповсюдженню колективних психозів, маній та істерій сприяє багато чинників: політика засобів масової інформації, чутки, страхи, упередження, культурні практики і стереотипи, характерні для локальних груп тощо. Звичайні об'єкти або обставини швидко змінюють свій сенс і значення відповідно до поширюваних чуток і вірувань. Розповсюдження та вплив масових психозів можуть посилювати спільні акції, ритуали, але особливо – насильство, реальне чи уявне, з боку тих, кого істеризована спільнота вважає чужаком або ворогом.

За останні роки ми були свідками багатьох випадків масових психозів, які були спричинені трансформаціями нашого суспільства, але безпосередньо виникали, в тому числі, на тлі потужних зовнішніх впливів.

Мабуть, вперше ми зблизька побачили прояв масового психозу в Криму в лютому-березні 2014, коли збурена російською пропагандою місцева спільнота швидко досягла піку емоційного збудження, і радісно вітала російську операцію «кримська весна» та навипередки записувалася до «народного ополчення» проти неіснуючого ворога. Потім був Донбас, де спалахи масового психозу можна було спостерігати з березня до липня-серпня 2014, де збурені громади в стані навіяного пропагандою психозу спрацювали в унісон з окупантами, блокували дороги, топтали цукерки та імітували окупаційні «референдуми».

Наступні потужні спалахи психозу в нашому суспільстві були пов’язані зі злетом та падінням радикально популітського проекту «Рух нових сил» та численними «міхомаршами» взимку 2017-2018.

Це явище заслуговує на окрему увагу в поточному контексті. Справа в тому, що стан масової істерики та психозу – це той психосоціальний хаос, якій є не лише комфортним, але і живильним середовим для різного роду популістів та політичних пройдисвітів. Саме на ньому росте і тримається їхній електорат, бо в істеризовану спільноту можна вкинути будь-яку, скільки завгодно божевільну ідею, яка швидкими, майже епідемічними темпами набуде нечуваної популярності. Правда, вона так само швидко і втратить популярність, якщо не докладати додаткових зусиль та ресурсів, але за цей час можна отримати бажаний політичний зиск. Небезпека тут полягає в тому, що таке середовище водночас продукує і небезпечних радикалів – аж до екстремістів та навіть психопатів.

Не слід вважати, що це виключно наше явище. Поза межами нашого суспільства ми теж бачимо спалахи масової істеричної поведінки. Ми бачили «брекзіт», «антикорупційні протести» на Гаїті, а також вже мало не півроку спостерігаємо психоз навколо руху «жовтих жилетів» в Бельгії та Франції.

Всім цим випадкам притаманні спільні риси, які характеризують явище: швидке та екстремальне емоційне збудження великих аморфних мас людей, ланцюгові емоційні реакції на зовнішні подразники, нестримне поширення безумних конспірологічних теорій, вибіркове бачення реальності, нечутливість до раціональних аргументів, демонізація та дегуманізація всіх, хто не належить до уявної групи прибічників, знецінення та показове знущанням над загальними цінностями та спотворення символів, розповсюдження викривленої інформації та відвертої брехні, розповсюдження в суспільстві спорадичних спалахів насильства, випадкового вандалізму та підпалів, високий рівень стресу та агресії, тощо.

Читайте також: У нас відсутня військова еліта – науковець

І ось тепер ми спостерігаємо черговий спалах такого масового психозу в нашому суспільстві, пов'язаний з виборами, а конкретно – з виникненням феномену масової підтримки «несистемного» кандидата-радикального популіста. Власне, саме так і мало бути, за умов потреби у швидкому формуванні електоральної підтримки штучного популістського проекту, у якого нема і не може бути жодного власного «виборця», принаймні за межами статистичної похибки, а може бути лише тимчасовий консенсус кількох цілком різних електоральних груп, які з питомо різних причин зможуть обрали цю опцію для свого волевиявлення в поточній кон'юнктурі. Цей консенсус у питомо різних груп може виникнути лише на основі штучного спільного інтересу, нав’язаного через масовий психоз.

Так, наприклад, ультраправі і ультраліві радикали у Франції в перервах між відчайдушними сутичками між собою, разом борються з «кривавою диктатурою узурпатора Макрона» на протестах «жовтих жилетів». І нікому не спадає на думку замислитися над абсурдною комічністю такого формулювання. То що ж ми хочемо від наших «протестантів», в набагато більш істеризованому і радикалізованому суспільстві, яке до того ж роками перебуває під важким стресовим впливом медіа?

Крім небезпеки, пов’язаної з генеруванням радикалів, існує інша проблема, яка стосується використання масових психозів політичними популістами та зовнішніми гравцями. Справа в тому, що масовим психозом майже неможливо управляти, щоб там не казали доморощені конспірологи. Зокрема, майже неможливо утримати психоз потрібної напруги і охоплення достатньо довго, принаймні без регулярних масових акцій та/або без насильства та жертв.

Власне, саме тому, наприклад, прибічники «рускава міра» влаштовували «патрулювання» та «цілодобові чергування» на непотрібних кримських блокпостах проти міфічних бандерівців, блокували дороги, захоплювали адмінбудівлі та влаштовували безстрокові мітинги, а «жовті жилети», як колись і прибічники Саакашвілі, регулярно організують «марші протесту», на яких обов’язково намагаються влаштувати погроми, провокації та бійки якщо не з поліцією, то хоча б між собою. Без спільних виснажливих акцій та насильства будь-яка, а особливо наведена психологічна напруга спаде за кілька днів, максимум тижнів, в залежності від потужності спільноти та щільності її соціальних комунікацій, а з нею миттєво зникне переважна частина електорату і розчиниться в повітрі «всенародна підтримка». Отже, той, хто використовує масові психози для отримання політичного зиску, цілком може піти на провокації заради утримання потрібного рівня психологічної напруги. В цьому і полягає основна небезпека такого стану.

Отже, щоб убезпечити себе та суспільство є сенс зберігати спокій та економити емоції. Хоча в нашому стані це явно не та порада, до якої хтось стане дослуховуватися…

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram