Після Революції гідності були створені численні антикорупційні органи, та, на жаль, кількість не переросла в якість, а самі органи погрязли в політичній та корупційній боротьбі.

За постійними політичними дебатами між кандидатами в президенти і їх цепними псами щодо боротьби з корупцією, відрубання рук та посадки любих друзів, ми забуваємо, що корупція – це явище, яке слід розділити на конкретні складові. В першу чергу корупція викликана бажанням людей збагатитись, при цьому особливо не працюючи і не нести за це відповідальності.

 На жаль, в нашій країні чимало осіб, схильних до легких методів збагачення, влаштовуються працювати в органи, які покликані боротися з цим ганебним явищем. Стара, як світ є схема, коли проти підприємця або окремої людини правоохоронці порушують кримінальне провадження, а потім за гроші її закривають. В інших випадках - не закривають, і «підозрюваний» судиться роками, доводить справу до ЄСПЛ і навіть виграє в держави компенсацію за протизаконні дії її правоохоронців. Втім наскільки би були не праві самі правоохоронці, за їх умисні помилки розплачується держава, а правоохоронцям-корупціонерам у 99% не загрожує взагалі нічого, максимум відсторонення.

Відповідно, конвеєр порушення фейкових кримінальних справ буде і далі квітнути буйним цвітом, адже шанс збагатитись на рівному місці значний, а відповідальності – нуль.

На цю проблему вже не раз звертали увагу народні обранці, починаючи з 2014 року було зареєстровано більше десяти законопроектів, що стосувались введення персональної матеріальної відповідальності посадових осіб, працівників правоохоронних і контролюючих органів. В цих законопроектах передбачалось ввести обов’язкову регресну матеріальну відповідальність за злочинні дії чи бездіяльність посадових осіб, що завдали шкоди третім особам та суб’єктам господарювання.

І за великим рахунком, якби кожен посадовець, професійний борець із корупцією чи правоохоронець знав, що за завдану шкоду він буде розплачуватись зі свого карману, а не з карману платників податків, то й бажання порушувати безліч кримінальних справ проти суб’єктів господарювання та платників податків стало менше.

От наприклад, наразі завдяки сюжетам Bihus.info вся країна знає, що в Укроборонпромі квітне контрабанда та корупція. Але громадськість побачила й іншу сторону медалі. Це і втрачені співробітниками НАБУ 87 листів з матеріалів справи, що стосуються "Оптимумспецдеталь", це перемовини фігуранта справи Андрія Рогози зі слідчим НАБУ Дмитром Литвиненком, який пропонує послуги, які виходять за рамки його повноважень та українського законодавства, і виявленні ГПУ довідки за підписом слідчих НАБУ, які видавались підприємствам, де зазначалось їх фіктивна чи не фіктивна природа.

Питання позаштатних співробітників НАБУ, які теж фігурують у розслідуванні (Євген Шевченко) і правова природа їх дій мені досить не зрозуміла.

Але зрозуміло одне, своїми діями вони дуже ймовірно нанесли шкоду інтересам держави, в тому числі в матеріальну.

Є й другий приклад, про який нещодавно писали на Цензорі. Якщо коротко, то НАБУ, а конкретніше, вже згадуваний слідчий Дмитро Литвиненко, всупереч нормам процесуальної співпраці між країнами напряму звертався до Хіндустан Аеронаутікс Лімітед (індійської компанії, яка контролює належне виконання Україною контракту на модернізацію 105 вантажних літаків АН-32) з листом, де він зазначив, що посадовці ДП "Спецтехноекспорт" підозрюються у розкраданні державних коштів в особливо великих розмірах.

У Національному антикорупційному бюро вважають, що керівники "Спецтехноекспорту", виконуючи контракт вартістю 400 мільйонів доларів, завдали збитків "Заводу 410 цивільної авіації" на суму в $2,2 млн.. Тому що така сума коштів була заплачена іноземній компанії з ОАЕ, яка, на думку НАБУ, ніяких послуг не надавала. Офіційна ж позиція Заводу, який виконував іноземне замовлення, та Держаудиту – «все добре, кошти за виконані роботи отримані у повному обсязі».

 Як наслідок, після отримання непідтвердженої, недоведеної інформації від детектива НАБУ, індійська компанія на рік припинила купувати продукцію з України. Загальні збитки обчислюються десятками мільйонами доларів і, на мою думку, за кілька років можуть сягнути сотень мільйонів доларів.

Читайте також: Журналіст звинуватив НАБУ у покриванні банди грабіжників

Більше того, відразу після того як з’явилось відповідне звернення від НАБУ, в Індії розпочалась потужна медійна атака проти України та індійсько-українського партнерства, яку очолила Російська Федерація – наш основний конкурент на оборонному ринку Індії.  

Адже будь-який подібний скандал використовується нашими опонентами, щоб унеможливити подальшу роботу українського оборонпрому на іноземних ринках. І чим більше таких скандалів, тим більше вірогідність того, що валюта на держзамовлення піде в Росію, а звідти повернеться на Донбас у вигляді техніки та куль проти українських солдатів.

Якщо ж окремі люди з НАБУ цього не розуміють, то ми маємо справу з ідіотами, якщо ж розуміють і умисно роблять протиправні дії, то слід розібратись в чиїх інтересах це робиться. Окремі детективи НАБУ вже дискредитували себе, видаючи за хабарі різні довідки для шахраїв. Не можна виключати, що такими ж методами, які були показані в сюжеті Бігуса, детектив НАБУ Литвиненко розчищав дорогу для сумнівних приватних фірм незрозумілого походження від державних заводів в рамках індійського контракту Спецтехноекспорту.

Жодним чином не хочеться змішувати речі, і заміняти собою суд, але на саботаж державних інтересів з боку співробітників НАБУ вже не раз звертали увагу, працівники САП, ГПУ і просто судді. За великим рахунком не бачать проблем в їх роботі лише кишенькові і пригодовані антикорупціонери, але це вже інша історія.

Читайте також: НАБУ фальсифікувало справу по Мартиненку і "Східному ГЗК" руками приватної фірми – адвокат

У всій цій історії залишається безліч питань.Чи навмисно НАБУ шкодить Україні? Чи є дії детектива НАБУ Дмитра Литвиненка такими, що підіграють російським спецслужбам? Чи єдиний це епізод імовірної незаконної співпраці слідчого НАБУ з третіми особами? Чому Артем Ситник в ініціативному порядку не зобов’язав своїх підопічних детективів пройти незалежний поліграф?

Також на думку спадає й інша подібна ситуація: чи не була позиція НАБУ заангажованою, коли внаслідок їх дій, за словами радника Президента Юрія Бірюкова, Міноборони втратило на придбанні пального 300 млн.грн. І хто врешті-решт заплатить за ті збитки, які подібні правоохоронці своїми діями нанесли державі?

Через подібні інциденти НАБУ може перетворитись на таку саму корупційну клоаку, які і інші правоохоронні органи. І якщо на більшість підозрілих питань відповідь нам зможе дати СБУ, то на питання «хто ж заплатить за корупційний бенкет, все ж треба шукати відповідь політикам і державникам. Пропозиції прийняти законопроект щодо персональної матеріальної відповідальності правоохоронців за завдані державі збитки видаються все більш актуальними та необхідними для наведення порядку в рядах правоохоронних органів.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram