MENU

"Схиляюся перед подвигом усіх ліквідаторів". Сьогодні 33 річниця Чорнобильської катастрофи

3771 0

Сьогодні зранку в стрічці вірш Ліни Костенко про Чорнобиль.

Атомний Вій опустив бетонні повіки. 
Коло окреслив навколо себе страшне. 
Чому Звізда-Полин упала в наші ріки?! 
Хто сіяв цю біду і хто її пожне?
Хто нас образив, знівечив, обжер?
Яка орда нам гідність притоптала?
Якщо наука потребує жертв, — 
чому ж не вас вона перековтала?!

Загидили ліси і землю занедбали. 
Поставили АЕС в верхів'ї трьох річок.
То хто ж ви є, злочинці, канібали?! 
Ударив чорний дзвін. І досить балачок.
 В яких лісах іще ви забарложені?
Що яничари ще занапастять?
І мертві, і живі, і ненароджені 
нікого з вас довіку не простять!

Чорнобиль значить "полин". Така трава з характерним їй запахом гіркоти. Полин ріс на берегах Прип'яті, де була побудована Чорнобильська АЕС. 

Читайте також: Воскресання Прип'яті, або Пригоди художника Гамлета у Чорнобильській зоні

26 квітня 86-го Прип'ять перетворилася на пекло: взірвався 4-й реактор. Перевернулося життя багатьох сімей, життя розділилося на "до" і "після" Чорнобиля.

З 26 квітня у моєї родини склалися драматичні стосунки. Тато пішов туди солдатом-запасником, призваним на збори, але фактично для роботи в зоні. Пішов у самому соку свого життя. Пішов, напевно, без великої охоти. Дома молода дружина і я (6 років). Пішов, бо знав: це треба. То він посміхається на фотці зліва...

Пізніше він розказував мені, як солдати бігом збирали радіоактивні уламки, бо норма перебування людини в тих умовах декілька десятків секунд. Розказував, як солдати вірили у чудодійну силу спирту як засобу спасіння від радіації.

Читайте також: HBO опублікував перші кадри серіалу про Чорнобиль. ФОТО

Для мене 26 квітня – це день болю і гордості. Я тільки схиляюся перед подвигом усіх ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Це була справжня битва зі смертю. Ту битву неможливо було програти. І її виграли завдяки десяткам, потім сотням і тисячам людей, які пішли на невидиму смерть, полізли під прокляті рентгени, ризикуючи своїм життям.

Тато ніколи не ганявся за чорнобильськими льготами і посвідченням. Це тоді, коли його не стало, мамі довелося довго доказувати, що він там був.

Світла тобі, пам'ять, пап! Сумую.

Підписуйся на сторінки UAINFO у FacebookTwitter і Telegram

Олена БУЧАЦЬКА


Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter

Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки

Інші новини по темі



Правила коментування »  

Новини