Бажання Зеленського зрозуміле, й воно таке ж, як у попередників – швидше стати президентом, пише у своєму блозі на "Новому часі" політолог Володимир Фесенко. Навколо його інавгурації не стільки реальних проблем, скільки психології, взаємних побоювань, підозр і конфліктів інтересів.

Оскільки в парламенті в Зеленського прихильників небагато, існує ризик того, що там можуть не погодитися на кадрові призначення нового президента, заблокувати його перші законопроекти. Плюс є ризик втратити рейтинг до парламентських виборів. Тож виникла ідея піти на дочасні вибори.

Як на мене, цей сценарій є досить ризикованим. За бажання й парламент, й уряд можуть не визнати указ президента про розпуск Верховної Ради, а отже заблокувати дочасні вибори, як це в нас уже було в 2007-2008 роках. Тоді виникає ризик політичної кризи.

Читайте також: Перехідний період обіцяє стати часом абсолютної невизначеності – Портников

Та наразі це інструмент тиску на парламент. І треба не тільки тиснути, а й домовлятися. Мовляв, гаразд, ми не будемо розпускати парламент, але домовмося, що ми достатньо швидко – в перший же тиждень після інавгурації – затвердимо кадрові ініціативи президента. Хтозна, може, так уже домовляються, але наразі ми ще не знаємо результатів перемовин.

Зеленський наполягає на інавгурації 19 травня, парламентарі своєю чергою не кажуть ані так, ані ні. Побоюючись розпуску Верховної Ради, вони затягують інавгурацію. Логіка проста, й більшість експертів вважають, що гранична дата, коли ще можна буде розпустити парламент – це 27 травня. Пізніше це вже буде нелегітимним. А тому, якщо інавгурація відбудеться 28-го, то розпустити Раду Зеленський уже не зможе. Чим завершиться ця тактична боротьба, та хто яку роль в ній відіграє – ми дізнаємось уже на початку наступного тижня, коли зберуться всі лідери парламентських фракцій і груп.

Які важелі впливу в Зеленського? Радше це за все тут головним є статус й аура нового президента, а далі – мистецтво перемовників. Зараз багато депутатів готові сподобатися новому президентові: в багатьох немає шансів потрапити до Верховної Ради, а тут бодай місце у списку в разі підтримки. Чи знак подяки в тій чи іншій формі. У цій грі на лояльність команда Зеленського навряд щось обіцятиме, але з різних причин представники фракцій і груп будуть готові підтримати нового президента, і цей спектр досить широкий: від "Батьківщини" й частини "Народного фронду" до депутатів Опоблоку.

Читайте також: Російський виклик для Зеленського

Вирішення питання інавгурації залежатиме від багатьох чинників: як ситуації в парламенті, так і позиції Парубія – в разі, якщо не знайдеться 260-ти депутатів, які підтримають призначення процедури на 19 травня. Команда Зеленського може вибрати і гнучкішу тактику: публічно чи в іншій формі пообіцяти, що питання про розпуск Ради не розглядатимуть.

Якщо інавгурація таки пройде 19 травня, то це буде майже за місяць після виборів – не так, як це було із трьома попередніми президентами, яких інавгурували десь через два тижні. Затягування очевидне, й це некоректно та неправильно, особливо враховуючи ситуацію в країні та конфлікт із Росією. Такі перехідні періоди досить ризиковані: знижується стабільність інституцій. Досить поглянути лише на те, як нині працюють суди.

Затягування працює всупереч державним інтересам. Про катастрофу не йдеться, але додаткові проблеми виникають. Як і психологічна нестабільність через підкилимні ігри й інтриги. Так закладається протистояння між Зеленським і парламентом – і це теж недобре.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram