В українському суспільстві існує декілька абсолютно контр-продуктивних поглядів на те, як варто розмовляти з мешканцями окупованих територій:

1) Радикально-патріотичний: "Все це – зрадники, по них стріляти треба, а не розмовляти".

2) Помірковано-патріотичний: "Вони всі продалися Путіну за російську пенсію. Про що з ними розмовляти?"

Читайте також: Президентські вибори: Раніше меншість визнавала вибір більшості. Куди зникло українське єдинство?

3) Біхевіорально-патріотичний: "Всі вони – зомбі. Вони взагалі не знають, що роблять. За них все вирішує Сурков в Кремлі, тому й розмовляти треба із Сурковим, а не з ними".

4) Лінгвістично-патріотичний: "Вони українську мову не розуміють. Ну, і як з ними розмовляти? От вивчать українську – тоді поговоримо".

5) Ліберальний: "Всі ці люди – заручники. З ними можна розмовляти тільки за посередництва окупаційної адміністрації, а самі вони не можуть і слова сказати без дозволу з Москви, бо інакше їх просто розстріляють. Все, що вони кажуть, пишуть їм у Москві".

Читайте також: Реінтеграція Донбасу: повертаємо людей чи просто території?

6) Меритократичний: "За довгі роки радянської та російської окупації там шляхом природного відбору був виведений особливий різновид людини з дуже обмеженими інтелектуальними здібностями. Всі вони – алкоголіки і наркомани. Навряд чи вони взагалі вміють розмовляти".

З такими поглядами ніякого суспільного діалога в Україні не буде ніколи.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram