Щороку, світова косметична промисловість виготовляє близько 120 мільярдів одиниць продукції. Очікується, що до 2020 року світовий ринок косметики виготовить товарів на $429,8 млрд.

А тепер уявіть, що переважна більшість цих продуктів буде протестована на тваринах: як окремі інгредієнти, так і готові вироби. Тож, скільки тварин може знадобитись для того, щоб протестувати усі ці засоби?

Цифри шокують. Ще більш шокуючим є той факт, що виробники або дистриб’ютори досі продовжують використовувати тварин для тестування – це при тому, що сьогодні налічується близько 50 видів альтернативних методів. Чому світова спільнота не приділяє належної уваги проблемі тестування на тваринах?

Однією з причин є незнання про існування цієї проблеми взагалі. І в Україні – у тому числі. Прямо зараз тварини страждають від болісних експериментів щонайменше у 8 українських інститутах, а дехто досі вважає, що "тваринам просто мастять лапку кремом". Насправді, процес утримання тварин у лабораторіях та процес тестування більше нагадує фільм жахів.

Читайте також: Заборона Шредінгера: що там з тваринами в цирках?

Припинити знущання і заборонити тестування на тваринах – одна з вимог Всеукраїнського маршу за права тварин, який всеукраїнський гуманістичний рух UAnimals проводить вже другий рік поспіль. Цього року участь взяло 20 міст, і тільки в Києві на подію вийшло понад 6000 людей.

Розповідаємо, як насправді тестується косметика на тваринах і які способи тестувань використовують у світі прямо зараз.

Тест на гостру пероральну токсичність. Аби визначити, наскільки отруйною є речовина, проводяться тести на гостру пероральну токсичність.

Під час таких перевірок тварин змушують перетравлювати різні речовини, навіть якщо вони не є їстівними – наприклад, помаду або туалетний папір. Часто тварини відмовляються це робити, тому дослідники годують їх силоміць – або через рот, або через спеціальну трубку в горлі. Стандартні тести проводять 14 днів, але деякі можуть тривати й півроку, якщо тварині вдається прожити так довго. Протягом цих експериментів у тварин часто проявляються класичні симптоми отруєння – блювота, діарея, параліч, судоми і внутрішні кровотечі.

Тест LD50 – "смертельна доза 50%". Найвідомішим тестом на гостру пероральну токсичність є тест LD50 – "смертельна доза 50%" – тобто тест на визначення дози речовини, яка вб’є половину тварин під час експерименту.

Щоб встановити цю дозу, отруюють попередню вибірку тварин. Зазвичай, до моменту, коли половина з них помре, усі тварини стають дуже хворими і погано почуваються. Навіть при перевірці відносно безпечних речовин цей тест і досі вважається прийнятним для визначення концентрації, яка вб’є половину тварин. Відповідно, їм згодовують величезні дози, і смерть може настати внаслідок банального переїдання або занадто високої концентрації речовини.

Люди ж потім використовуватимуть цей товар у зовсім інших умовах. І оскільки метою експерименту є визначення смертельної дози речовини, уже конаючих тварин не добивають, щоб не зіпсувати результати експерименту.

Тест на токсичність до повторної дози. На відміну від тесту на гостру токсичність, який в одній дозі передбачає кількість речовини, необхідної для створення токсичного ефекту, тест на токсичність при повторних дозах використовується для оцінки хронічних реакцій.

Випробування на хронічну токсичність складається з оральних, шкірних та інгаляційних досліджень повторної дози, що проводяться від 28 до 90 днів.

Деякі установи можуть також вимагати, щоб ці тестування проводились на тваринах, які не належать до гризунів, – наприклад, на собаках, та тривали довше. Тварин оцінюють протягом періоду випробування і потім вбивають в кінці для пошуку ознак пошкодження органів.

Тест Дрейза (тест на подразнення очей). Косметику та інші субстанції також тестують на очах тварин. Тест Дрейза був розроблений у 1940-х роках для перевірки подразливих властивостей речовин, перевіряючи їх на очах кроликів.

Тварин зазвичай знерухомлюють за допомогою спеціальних пристроїв, залишаючи назовні лише голови. Потім нижню повіку ока відтягують і крапають тестовану речовину – скажімо, відбілювач, шампунь або чорнило – в утворену "кишеньку". Необхідну дозу речовини в оці підтримують. Інколи процес повторюють. Потім за кролями щоденно спостерігають, перевіряючи, чи у них з’являються набряки повік, виразки, зараження та кровотечі. Тести можуть тривати до трьох тижнів.

Деякі речовини настільки шкідливі, що очі тварин перманентно втрачають усі свої особливі прикмети. Їхня райдужна оболонка, зіниці та рогівка виглядають, неначе подразнені роз’їдаючою інфекцією.

Експериментатори зазвичай не знеболюють уражені ділянки. Інколи вони можуть використати незначну дозу анестетика перед початком експерименту, але тільки якщо це не вплине на результати тесту. Цього недостатньо, аби полегшити страждання тварини, у якої в очах два тижні була речовина для чищення духовки. Ймовірно, по завершенню експерименту тварин вбивають.

Тест на проникнення шкіри. Випробування на шкірне проникнення або поглинання шкіри аналізує рух хімічної речовини через шкіру і у кровотоку.

При перевірці впливу токсичних речовин на шкіру, тваринам збривають шерсть та змащують шкіру тестованими речовинами. Піддослідних знерухомлюють, щоб вони не могли розчухувати подразнення. Їхня шкіра може кровити, покриватися пухирями та лущитись.  

У цих тестах найчастіше використовують щурів. По завершенню експерименту, їх вбивають і оцінюють кількість абсорбованої досліджуваної речовини в організмі.  

Тест на подразнення шкіри/корозію. Тести на корозію шкіри оцінюють потенціал речовини, що викликає незворотні пошкодження шкіри. Тести на подразнення шкіри визначають рівень ушкоджень шкіри, таких як свербіж, набряки та запалення.

Читайте також: Зоозахисниця: На дворі двадцять перше сторіччя, час надсучасних технологій і... продажу диких тварин. ФОТО

Обидва тести зазвичай виконуються на кроликах. Тест на подразнення шкіри, який часто називають тестом на шкіру Дрейза, включає в себе намащування хімічної речовини на обстриженій ділянці шкіри і використання іншої ділянки шкіри для контролю. Через відмінності в анатомії і структурі шкіри різних видів, використання даних, що були отримані в результаті тестувань на тваринах, часто не застосовується для визначення реакції подразнення шкіри на людях.

Сенсибілізація шкіри. Тест на сенсибілізацію шкіри використовується для визначення того, чи хімічна речовина викликає алергічну реакцію. Застосовуються багаторазові дози. 

У минулому, тестування на сенсибілізацію шкіри зазвичай проводили на морських свинках, яким речовини наносилися на поверхню шкіри або вводилися під неї. Однак тести морської свинки дуже суб'єктивні, оскільки речовини оцінюються на основі зовнішнього вигляду шкіри. Крім того, спосіб нанесення цих хімічних речовин на морських свинок не узгоджується з тим, як цю речовину буде використовувати людина. 

Тварин використовують і в інших тестах на визначення токсичності багатьох речовин. Під час інгаляційних дослідів тварин розміщують у закритих клітках та змушують вдихати спреї, гази та випари. Проводячи дослідження із зануренням, тварин розміщують у чанах із розведеними речовинами. Інколи вони тонуть ще до того, як дослідники отримують хоч якісь результати. Під час ін’єкційних досліджень тестовану речовину впорскують безпосередньо у тварину – під шкіру, у м’язи або певний орган. Більшість з цих дослідів не має жодних доказів, що вони принесуть якусь користь чи людям, чи іншим тваринам.

Що може кожен з нас зробити для того, аби ці знущання нарешті припинились? Як мінімум, відмовитися від косметики, протестованої на тваринах, та долучатися до UAnimals у боротьбі за гуманність.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram