Серед найбільш близьких до Росії в Європі країн можна виділити, зокрема, Австрію.

Після останніх парламентських виборів у 2014 році праворадикальна Австрійська партія свободи (Freiheitliche Partei Österreichs – FPÖ, АПС) вийшла на третє місце за кількістю відданих за неї голосів й увійшла в коаліцію з Австрійською народною партією (Österreichische Volkspartei - ÖVP, АНП).

Сформований уряд очолив канцлер Австрії Себастьян Курц і глава ÖVP. Пост віце-канцлера зайняв голова FPÖ Гайнц-Крістіан Штрахе. Крім віце-канцлера, від партії було ще чотири міністри – міністр внутрішніх справ Герберт Кікл, міністр праці Беата Гартінгер-Кляйн, міністр транспорту Норберт Гофер, міністр оборони Маріо Кунасек, а також державний секретар міністерства фінансів Губерт Фукс. У відставку не пішла міністр закордонних справ Карін Кнайсель, на весіллі якої з нею танцював Володимир Путін. Вона безпартійна, але увійшла в уряд за квотою FPÖ.

Читайте також: Майбутнє ЄС з 25% антиєвропейських сил не буде таким, як раніше – дипломат

Почався політичний шторм після публікації в популярному німецькому журналі Der Spiegel і на сторінках мюнхенської газети Sueddeutsche Zeitung компрометуючих записів бесіди Штрахе з неназваною багатою росіянкою, про яку було сказано, що вона близька до якогось олігарха.

На зустрічі також був присутній голова фракції FPÖ в парламенті Йоганн Гуденус, він також пішов у відставку з усіх посад і склав свої повноваження депутата парламенту. Свого часу Гуденус навчався в Москві і знає російську мову. Він вважався зв'язковим між FPÖ і партією «Єдина Росія», а також з іншими російськими урядовими інстанціями. У 2014 році він був спостерігачем на так званому референдумі в Криму, відвідував Чечню на запрошення Кадирова.

Судячи з опублікованих записів, зустріч відбулася в липні 2017 року на орендованій віллі на іспанському острові Ібіца і тривала в розслабленій атмосфері близько семи годин.

На ній обговорювалася можлива фінансова підтримка з Росії з метою придбання популярного австрійського таблоїду Kronen Zeitung. Як говорив на запису Штрахе, «Якщо у тебе є Kronen Zeitung, це вирішальний чинник, але якщо у тебе є телевізійний канал, то ти вирішуєш усе». Він виклав деталі ще однієї своєї мети – приватизувати громадський телевізійний канал ÖRF, з яким у FPÖ постійний конфлікт.

Так передбачалося домогтися сприятливого для FPÖ інформаційного тла на парламентських виборах в 2018 році. За таку фінансову підтримку передбачалося отримання дамою і олігархом, що представляється нею, серйозних урядових замовлень. Автентичність запису визнав сам Штрахе і оголосив на прес-конференції про свою відставку.

Усе це відбувалося буквально напередодні виборів у європейський парламент, які почалися 23 травня. Хоча, за всіма прогнозами, праві радикальні партії повинні були збільшити в ньому своє представництво, до речі, як і ліві радикали, австрійський політичний шторм серйозно вдарив не тільки по FPÖ, але рикошетом пройшовся по їхніх політичних та ідеологічних союзниках і партнерах.

Не випадково праві радикали не домоглися своєї мети в Нідерландах. Соціал-демократична партія праці, яка набрала 18,4% голосів виборців, збільшить удвічі своє представництво. Цікаво, що соціологи припускали, що партія отримає тільки 13% голосів. Тепер один із провідних партійних діячів Франс Тіммерманс став кандидатом європейських соціал-демократів на пост голови Єврокомісії.

Вважалося, що євроскептики з партії «Форум за демократію» отримають 15%, а фактично за них проголосувало лише 11,2%, що дасть їм три депутатських мандати.

Нищівної поразки зазнала ультраправа Партія свободи Герта Вілдерса. Вона втратила три з чотирьох місць у Європарламенті.

Звичайно, в різних країнах виборча ситуація серйозно відрізняється. У Німеччині втрати будуть у правлячого блоку ХДС-ХСС і їхніх партнерів по коаліції – соціал-демократів. Якщо перші втратять близько 6-7%, то другі можуть сподіватися тільки на 15,9%.

Істотно додасть партія «Союз 90/Зелені», за яку можуть проголосувати 18,1% виборців. Це продовження тенденції останніх виборів у бундестаг. За німецьких лібералів із Вільної демократичної партії проголосує 6,3% виборців.

Набагато важливіше, що практично не збільшилася популярність правих радикалів із партії Альтернатива для Німеччини (AfD) - 12,3%, Ліві спадкоємці НДР отримають 7,3%. У них теж немає приросту.

Звичайно, австрійський скандал вплинув на виборців не тільки в цій країні, але і в Німеччині. Проте його значення не слід перебільшувати.

Проблема міграції, на якій робили свій політичний капітал європейські праві радикали, втратила значною мірою свою гостроту. У східній Європі ще намагаються на цьому зіграти, але це більше стосується взаємин національних урядів із брюссельськими бюрократами. Виборці дещо заспокоїлися, хоча певне невдоволення залишається.

Читайте також: Bloomberg: Почему выборы в Европарламент вдруг стали иметь значение

Що стосується України, то не слід кидатися в крайнощі. Навіть деяке збільшення представництва в Європарламенті правих і лівих радикалів не змінить його загальної конфігурації. І це відіб'ється на ставленні до Москви і Києва.

Загальний антиросійський настрій збережеться, хоча поглиблюватися навряд чи буде. До того ж у ставленні до Росії серед європейських правих радикалів немає єдності. Зокрема ультраправі країн Балтії категорично проти будь-яких поступок Росії і наполягають на збільшенні підтримки України. Аналогічно серед правих і правоцентристських партій.

Звичайно, є відверта проросійська клієнтура, наприклад австрійська FPÖ, німецька AfD або Ліва на іншому фланзі, французькі Національні об'єднання на чолі з Марін Ле Пен. Однак їх незначне збільшення представництва в Європарламенті не дасть істотного посилення впливу Росії на ситуацію в Євросоюзі. При всіх внутрішніх проблемах у ЄС загальна політична лінія при всіх можливих коливаннях збережеться.

Інше питання, якою буде політика України, зокрема на європейському напрямі. Поки ж очевидне посилення тиску Заходу з метою змусити нову владу в Києві почати реформування країни не на словах, а на ділі. Принаймні з Вашингтона такі сигнали вже надходять. Звісно ж, що скоро вони підуть і з провідних європейських столиць.

Якщо в Києві хочуть збереження і посилення проукраїнської міжнародної коаліції і поглиблення дипломатичної ізоляції Росії, то часу на розкачку просто немає.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram