Facebook-допис головного військового прокурора України Анатолія Матіоса про скандальний відеоролик, де Румунія начебто окупує частину Чернівецької та Одеської областей під час повномасштабного вторгнення РФ в Україну у 2022 році, спровокував хвилю інформаційної паніки, а ще – іронії через непродуманість дій українських чиновників. Про це для агенсії УНІАН пише Микола Кобилюк. 

Та поки головні силовики заявляли про скликання наради довкола провокаційного відео, чернівецькі журналісти знайшли автора ролика і поспілкувалися з ним Скайпом. Як виявилося – Дан Іонеску, що проживає в Бухаресті – письменник-фантаст. Своє аматорське відео він назвав частиною своєї фентезі-книги про «альтернативні часи». Про себе він каже, що не підтримує жодні територіальні претензії до України, а натомість – підтримує українську незалежність та непорушність кордонів.

Щоправда, не секрет, що в Румунії є частина політиків та громадських діячів, які сповідують ідеологію «Romania Mare» («Великої Румунії»), що передбачає повернення Румунії до кордонів 1940 року (тоді Радянський Союз, згідно таємного протоколу до пакту Молотова-Ріббентропа, анексував Бессарабію і Північну Буковину, що входили після Першої світової війни до складу Румунії).

Ці сили в Румунії періодично піднімають це питання. Щоправда, ні провідні політичні партії Румунії, ні румунська влада не поділяють цю позицію.

Читайте також: Дипломат розповів про малозахищені ділянки України, які Румунія може використати для вторгнення

 У Чернівецькій області заяви прихильників «Великої Румунії» ретельно відстежують і піддають гострій критиці. Тут, зі свого боку, є частина сил, які не проти заробити політичні дивіденди на «захисті української землі від посягань Румунії». Проте офіційно питання завершується аргументом: «Румунія – член НАТО, а отже територіальних претензій до сусідів висловлювати не може». А ще – «Румунія тепер союзник України, яка у період політичної та військової кризи 2014-2015 років чи не найпершою надала нам дипломатичну і політичну підтримку».

Тим не менше, влада Румунії теж часом демонструє дії, які наштовхують на думку, що інтерес офіційного Бухареста до цих територій існує. Скажімо, восени минулого року Нацбанк Румунії ввів у обіг нові нумізматичні ювілейні монети з нагоди 100-річчя приєднання до Румунії Північної Буковини і Бессарабії. На монетах викарбували зображення центрального корпусу Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

Щоправда з цього приводу український МЗС повідомив, що «наразі у Румунії відсутні будь-які територіальні претензії до України» і наразі жодна з впливових румунських політичних сил не ставить за мету перегляд існуючих кордонів з нашою державою. Позиція МЗС України в регіоні викликала подив – бо, фактично, в нашому уряді шукали виправдання діям Румунії. «У наш час протистояння між державами все рідше має військову складову і все частіше передбачає те, що називають «м’якою силою», котра передбачає вплив через такі засоби, як: культура, освіта.

У випадку з Румунією це є також і подвійне громадянство», – заявив із цього приводу політичний аналітик родом із Чернівців Максим Кияк. Що стосується провокаційного ролика, то українські силовики мали би діяти більш ретельно, професійно і менш галасливо. Адже «жарти», як назвав своє аматорське відео автор, є далеко не смішними.

Щоправда, у нас вийшло, як завжди. Військовий прокурор підняв крик у «Фейсбуці» і почав через соцмережі збирати нараду силовиків. Йому через ЗМІ відповів фактичний новий керівник СБУ, яка й відповідає за такі ситуації, що він на ту нараду обов’язково піде (!?) А вся ситуація закінчилася черговою інформаційною істерією і спробами піару окремих вітчизняних посадовців на темі захисту національних інтересів України.

Добре, що хоч посадовцям Румунії, дипломатична школа якої є однією з найбільш сильних і професійних у Східній Європі, вистачило розуму і такту не піднімати довкола цього галас. Щоправда з цього приводу український МЗС повідомив, що «наразі у Румунії відсутні будь-які територіальні претензії до України» і наразі жодна з впливових румунських політичних сил не ставить за мету перегляд існуючих кордонів з нашою державою Що ж до самого «жарту», то він міг би так і залишитися «жартом», якби проблеми й справді не існувало. І не так проблеми наявності послідовників «Великої Румунії» в Бухаресті та їх опонентів у Чернівецькій області, як дещо іншої проблеми. Більш серйозної, глибокої, давньої і системної. А саме – роботи російських спецслужб і дипломатії над загостренням українсько-румунських відносин. Особливо, у контексті нинішньої послідовної підтримки Румунією територіальної цілісності України та антиросійських санкцій із приводу анексії Криму і війни на Донбасі.

Спроби розхитати чітку позицію Румунії та спровокувати її протистояння з Україною робилися неодноразово. Тому цей «жартівливий» епізод, швидше за все, далеко не останній. Арсенал засобів російських спецслужб наразі поки що не вражає різноманітністю. Це інформаційні провокації, заяви певних осіб про ніби то «утиски Україною румунської громади», фейкові відео про незрозумілі зібрання з вимогами «автономії» румунів в Україні, заяви маргінальних діячів в самій Румунії про необхідність повернення до кордонів 1940 року тощо. З виконавцями у російських спецслужб теж особливих проблем не виникає. Вони є як на території Румунії, так і на території України.

А координувати цю діяльність дуже легко і просто або через так званий «КДБ невизнаної Придністровської республіки», або через афільовані у нього напівкримінальні структури на цій же території. Щоби за цим прямо не стирчали «російські вуха». Щоправда, тут варто зауважити, що ця робота почалася не вчора і не позавчора і далеко не з початком російсько-української війни у 2014 році. Планомірну, тривалу і системну роботу по руйнуванню та загостренню україно-румунських відносин російські спецслужби ведуть ще із кінця 90-х років. І судячи, з більш ніж стриманої реакції румунської сторони на ситуацію з «мовним законом», у сусідів є чітке розуміння, хто зацікавлений в розпалюванні україно-румунського протистояння. Чого не скажеш про таке ж розуміння української сторони. У 2000-2010-х реагування на цю ситуацію було більше на рівні аматорства окремих представників українських спецслужб, які більше схилялися до того, що Румунія, якщо не зацікавлена в перегляді кордонів, то мріє добитися національно-культурної автономізації певних територій України для максимального посилення тут свого впливу.

Читайте також: Нескромні амбіції Угорщини: чи повторить Закарпаття долю Криму чи Донбасу

Ці погляди були (з певною «доказовою» базою – переважно з вирізками з газет і роздруківками з соцмереж) донесені до центрального керівництва у Києві. Відповідно, впродовж кінця 90-2010-х років у керівництва спецслужб і вищого політичного керівництва України виник стереотип, що Румунія таки або зазіхає на наші землі, або намагається ледь не розпалити на цих землях міжетнічний конфлікт. Планомірну, тривалу і системну роботу по руйнуванню та загостренню україно-румунських відносин російські спецслужби ведуть ще із кінця 90-х років Дію саме цього стереотипу, помноженого на місцеве походження, ми спостерігаємо в реакції військового прокурора Матіоса.

Цей стереотип, до створення якого долучилися і російські спецслужби і українські «борці» з зазіханням на наші землі, ми продовжуємо спостерігати і після початку російсько-української війни, коли вже чітко стало зрозуміло, де реальний, а не уявний військово-політичний ворог.

У цій ситуації, за розуміння обома сторонами – українською та румунською – реальної загрози, мала би бути певна координація зусиль та вироблення механізмів і заходів для протистояння їй. Втім, ми так і не чули і навряд чи найближчим часом почуємо, що українські та румунські спецслужби попередили чи викрили дії агентів російських спецслужб, або «корисних ідіотів» по погіршанню відносин між двома державами та розпалюванню українсько-румунського протистояння. Натомість, Генеральна прокуратура України по так званому «жарту» відкрила кримінальне провадження. Тобто, до галасу і заробляння певних дивідендів долучився ще й Юрій Луценко. Ну, а як же без нього? Він що, гірший за Матіоса?

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram