Реакція людей на участь у виборах Клюєва і Шарія закономірна, пише у своєму блозі на НВ політолог Володимир Фесенко. Багатьом просто урвався терпець. Як це – цих двох реєструють, забувши про історію країни останніх років? Але якщо дії ЦВК вимушені – з юридичної позиції їх фактично змушують це зробити після судового рішення, то факт того, що Верховний Суд ігнорує реальну п'ятирічну відсутність в Україні Клюєва й Шарія – це дивно.

За фактом суд просто визнав аргументи ЦВК про відсутність цих людей у країні недостатніми. Зрештою, Донецьк – це ж Україна? Ось і зіграли на такому парадоксі. Є ще одна непримітна деталь: російські окупанти й колаборанти ОРДО мають свої чорні списки. І Клюєву – до речі, як і Януковичеві й іншим – в'їзд у псевдореспубліку заборонений. Чому так – інше питання, але на сам цей факт можна посилатися.

Чому судді так граються? Їхня поведінка вочевидь демонструє: справжньої судової реформи не відбулося.

Читайте також: Козаченко: КСУ планує скасувати люстрацію

Проблеми були ще під час обрання до Верховного Суду. Громадськість висувала претензії до майже чверті працівників нового складу. Останніх, м’яко кажучи, ну ніяк не можна було назвати доброчесними. Вже тоді багато хто писав, що на керівництво цього суду має вплив тодішній президент Порошенко, й цілком незалежними рішення тих часів не назвати. Через це нині ходять різні конспірологічні версії подій останніх днів. Хтось вважає, що це така двоходівка: допустити Клюєва й Шарія до виборів як символічну ознаку реваншу. Адже не виключено, що ці двоє навіть не з’являться на території України – правоохоронні органи можуть їх заарештувати.

Річ навіть не в тому, щоб якось підставити Зеленського. Жах, образу й обурення людей можна використати як електоральний чинник. І нехай це прозвучить надто конспірологічно, та Верховний Суд таким чином підіграє деяким політичним силам.

Парадоксально, та Порошенко й сам може неабияк постраждати. Адже багатьох із суддів, яких він залишив, колись призначав Портнов. Нині ж він знову в Україні, має власну телепрограму та веде судове полювання на Порошенка. Навіть прикро, що в 2014–2015 роках у лавах нової української влади не було свого портнова – людини, яка би з такою завзятістю, гіпермотивацією та професійними талантами переслідувала "колишніх".

Сьогоднішній резонанс може спричинити серйозний політичний конфлікт всередині України. Сумнівні судові рішення зіштовхуються з гострою суспільною реакцією, і чим більше таких рішень, тим більше реакцій. Це сигнал як для влади, так і для суддів.

Читайте також: Знайдіть 10 відмінностей від позиції РФ: як оточення Зеленського бачить причини війни та сценарій її завершення

Коли рішення Зеленського призначити дочасні вибори до Ради визнали конституційним, я допустив, що суд просто не захотів іти на протистояння з цією дуже популярною ідеєю. Це було соломонове рішення – хай народ вирішує сам. Це було обережно, політично доцільно. А ось Верховний Суд чинник суспільних настроїв не враховував. І я не здивуюсь, якщо кінець кінцем протести будуть спрямовані проти самих суддів.

Проблема в тому, що в даному випадку суспільні настрої ідуть всупереч формальній букві закону. Адже з позиції класичної демократії суд має бути незалежним, його рішення понад усе. Але ж ми пам’ятаємо історію другого Майдану, коли було багато сумнівних рішень, що використовувалися за інструмент для репресій. Багато з тих суддів, що їх виносили, досі не покарані. Зараз ми розплачуємося за це.

Маємо суперечність між формальними нормами закону і революційною мораллю. І буває так, що остання перебирає на себе функції закону. На трохи, ситуативно, але так буває. Тим паче тоді, коли суди починають сприймати за органи несправедливості.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram