Виробничі проекти з вирощування літніх овочів були прив’язані до переробної галузі, яка в свою чергу залежала від попиту з боку Росії. Скорочення обсягів виробництва консервованої продукції  в 2015-2016 роках призвело до обвалу цін на сировину, а  згодом і до скорочення виробничих площ. Спрямувати  незатребуваний переробним сектором  обсяг на свіжий внутрішній ринок і тим більше на експорт  не вдалось – в умовах зміни клімату надто важко виростити овочі у відкритому ґрунті в належному товарному вигляді. До речі, саме через це українські теплиці сьогодні працюють майже круглий рік і ми збільшуємо імпорт навіть в сезон збирання власного врожаю – нам банально не вистачає якісної продукції навіть літом. 

Але й ціни на тепличні овочі в цьому році шокували не тільки покупців. Виробники теж не розраховували продавати врожай 2019 року в 2-3 рази дорожче, ніж в попередні роки. Коли внутрішнє споживання овочів та фруктів зростає поступово, зрозуміло, що різке підвищення ціни могло бути пов’язане лише із різким скороченням пропозиції. Ситуацію одразу ж прив’язали до екстремальних погодних умов, але це лише одна з причин. Насправді проблема є значно глибшою, дефіцит тепличних огірків та томатів в цьому сезоні – це наслідок змін, які розпочались ще чотири роки тому.

Читайте також: Овочі в дефіциті, або чому українська картопля не дійде до столів

Офіційні дані, які свідчать про зростання виробництва овочів в закритому ґрунті протягом останніх чотирьох років, скоріше за все не відповідають дійсності. Насправді останні три роки площі під стаціонарними зимовими теплицями в Україні постійно скорочувались за рахунок закриття «старих» тепличних комплексів. Собівартість овочів, вирощених в таких теплицях, не дозволяє конкурувати із імпортним тепличним томатом та огірком взимку та навесні.

Скорочення площ відбувається і під «літніми» теплицями в т.з часному секторі виробництва. В Україні є кілька регіонів, де досить великий в національному масштабі обсяг виробництва забезпечують дрібні господарства. Закриття ринку Росії, одного з головних покупців українських тепличних овочів, дрібні виробники переживали дуже болісно.  Ці фермери не дотримуються єдиної технології, тому якість їхніх огірків та томатів не відповідає стандартам ринку ЄС, який на сьогоднішній день ми розглядаємо як найближчу альтернативу російському ринку.  Внаслідок цього, одразу після закриття ринку Росії, пропозиція тепличних овочів на внутрішньому ринку помітно збільшилась навесні і на початку літа, а ціни провалились до рівня собівартості і навіть нижче. Реакцією фермерів на таку ситуацію було скорочення виробничих площ. А останні два роки населення з цих регіонів почало активно виїжджати на заробітки за кордон, тобто кількість гравців в тепличній галузі теж скоротилось.

Іншими словами, за чотири роки перерозподіл експорту тепличних овочів так  і не відбувся, тому що більшість українських виробників до останнього сподівались на те, що Росія ввела ембарго тимчасово. До закриття цього ринку  Україна експортувала 15-20% всього врожаю тепличних томатів і біля 6-7% врожаю тепличних огірків, при цьому експорт був більшим від імпорту. За чотири роки експорт українських огірків та помідорів скоротився в 3,5-4 рази, сьогодні Україна є нетто-імпортером тепличних овочів, при цьому імпорт зростає на 30-40% в рік. Тобто картина в міжнародній торгівлі аж ніяк не говорить на користь зростання внутрішнього виробництва тепличних овочів, але вона свідчить про зростання внутрішнього споживання – ми більше стали імпортувати огірків та томатів в травні і навіть літом.

Тобто до поточного стану подій на ринку ми йшли кілька років, а погодні умови цієї весни та літа лише погіршили ситуацію – фермери Закарпаття втратили значну частину врожаю 2019 року через масове підтоплення теплиць, а виробники на Півдні вже звітують про зменшення врожайності помідорів та огірків у відкритому ґрунті через постійні кліматичні перепади.

Читайте також: Темпи зростання середніх цін на овочі у великих продуктових мережах

Найцікавіше питання – як поточна ситуація вплине на плодоовочевий бізнес в наступні роки? При зміні ринкових умов більшість українських підприємців, на жаль, так і не змінили формат ведення бізнесу: рішення про розширення/зменшення виробничих площ приймається виходячи з результатів попереднього сезону, за контрактами із роздрібними мережами та експортерами працюють одиниці, і одиниці мають стратегію розвитку на найближчі 3-5 років. Тому нікого не здивує суттєве розширення виробничих площ насамперед під тепличним і ґрунтовим помідором вже наступного року. При належних погодних умовах це призведе до падіння ціни і новим розчаруванням, але не для всіх. Ті виробники, які  останні чотири роки ретельно вивчають зовнішній попит і підлаштовують під нього асортимент і обсяги, будуть зміцнювати позиції і на внутрішньому ринку. Сьогодні при виборі патнерів для українских трейдерів стабільність якості та відповідальність виробника не менш важливі ніж ціна.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram