Перш ніж уточнити про яке " Чому ..." мова погляньмо на декілька порівняльних базових показників системи загальної середньої освіти.

У нас, в Україні, працює 0,52 млн. учителів на 4,3 млн. учнів. 
В Алжирі відповідно: 0,66 млн. учителів і 8,5 млн. учнів.
У Франції – 1 млн. учителів і 12 млн. учнів.

При цьому наша система держуправління ніяк не наважиться звільнити учителів від ведення паперових класних журналів та контролю конспектів уроків.

Читайте також: ЗНО ще на п'ять років залишиться зі старим правописом

У Франції та Алжирі не має ні першого, ні другого. Сам три роки пропрацював у двох академічних ліцеях Алжиру і не бачив ні класних журналів, і не чув про контроль конспекта уроку. Перші півроку конспекти писав, бо ж робота на французькій була вперше у житті, але під час занять до них не заглядав, бо ж не хотів ганьбитися. З другого півріччя припинив і писати.

Чому там не бояться такої вольності для кількамільйонних освітніх спільнот на протилежність до нашої, котра зовсім і не більша за тамтешні?

Все просто. Там всі знають, що підсумкове оцінювання буде виключно НЕЗАЛЕЖНИМ від вчителя, який учнів навчав, а відтак апріорі не може статися так, щоб і вчителі, і учні не працювали/вчилися у міру своїх сил та знань та з найвищим природно властивим рівнем особистої відповідальності.

Читайте також: Домашка для міністра освіти: що чекає на нового очільника МОН

У нас досі не так – щодо підсумкового оцінювання у системі панує надвисокий рівень поблажливості, аж до "закрити очі" на списування та упереджено поставитися до "своїх".

Звісно, що за таких "порядків" система апріорі не може не боятися залишити учасників освітньої діяльності без зовні якби "важливих" запобіжників "забезпечення" якості, чому класні журнали та конспекти і повинні бути "свідченням".

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram