Незрозуміло, яку модель економіки буде випрацьовувати новий Президент України разом з майбутнім Кабінетом міністрів. А саме нова модель нам потрібна, бо сьогоднішня корупційно-олігархічна система веде країну до повного зубожіння людей. Не окремі вдосконалення, як ми бачимо, наприклад, коли Президент В. Зеленський власноручно проводив засідання щодо зниження тарифу на електроенергію для промислових споживачів, яку виробляють дві енергетичні компанії, на 20 %, а системні зміни. 

До речі, з приводу цієї наради. Обговорення питань наявності вугілля на складах і його ціни, м’яко кажучи, не є компетенцією Президента. Окрім того, нам продемонстрували приклад ручного управління, яке, тим не менш не дасть серйозних результатів (видані вказівки різним управлінським і господарським суб’єктам, але це не значить, що вони будуть виконуватися). Що, будуть обговорюватися подібні питання і по іншим енергетичним компаніям? І ще, чому цим питанням не займається уряд? Є одна відповідь: В. Зеленський затримався з відставкою порошенківського Кабінету міністрів, який чинить опір практично усім ініціативам нової влади, і, зокрема, довів теплову енергетику до сьогоднішньої кризової ситуації.

Але повертаємося до основної теми. Нам, Україні, потрібно побудувати таку модель, яка б давала найвищий результат , тобто найвищі темпи розвитку протягом якомога тривалішого часу. А вже у рамках нової моделі можна буде запроваджувати внутрішні її складові. Точно так же треба розробити і запровадити сучасну модель аграрної економіки, яка б охоплювала і ринкові процеси з земельними ділянками сільськогосподарського призначення. Не можна запускати сегмент ринку землі, не змоделювавши всю аграрну систему. Отже, у якому стані зараз підготовка владою обох моделей ?

Про це можемо судити, наприклад, з того, що чуємо підчас телевізійних ток-шоу з відповідей представників нової влади на запитання щодо її планів. Вони відповідають без особливої конкретики, що проекти Законів обговорюються і розробляються. Але не зрозуміло, як можна розробляти окремі проекти не маючи макету нової системи. Якщо рухатися у такий спосіб, то відбудеться зміна окремих елементів, але не усієї системи.

Читайте також: +4,6% ВВП: що потрібно зробити, щоб забезпечити стійке економічне зростання України в довгостроковій перспективі?

Тепер щодо окремих елементів. Так, у виступах представників влади акценти майбутньої діяльності достатньо мінливі. Нам багатократно повторювали, що ціни на електроенергію за формулою Ротердам+ - корупційні і злочинні, що відкриті кримінальні провадження по фактах їх використання, але останніми днями від представників влади лунають протилежні твердження. Тепер вже ніби стало найвигідніше купувати вугілля для теплових станцій саме в Голандії, а отже кримінальна схема ніби-то цілком законна (!).

Ми чуємо і здорові ідеї, як слова В.Зеленського про пріоритетність підприємництва і технологічного оновлення економіки. Здорова думка прозвучала і з вуст одного з радників Президента, що при продовженні еміграції робочої сили забезпечити високе зростання – даремна справа. Нарешті, чуємо зрілі думки про необхідність розчленування штучно організованих державних монополістичних корпорацій на самостійні, конкуруючі між собою підприємства. Є, навпаки, ідеї архаїчні і незмістовні.

Так, досі владна команда не визначилася з найгострішими питаннями, наприклад, якими мають бути тарифи на газ, електроенергію, послуги ЖКП і якою буде нова методологія тарифоутворення. Важко також погодитися і з висловленням людини з оточення Президента, що у нових умовах, коли дати свободу бізнесу і очистити країну від корупції і продажного правосуддя, економіка сама собою дасть ріст. Так, можливий тимчасовий стрибок, але не довгострокова висока динаміка. Достатньо невизначеною є й позиція про відкриття ринку сільськогосподарських земель, хоча це питання – чи не найгостріше у суспільстві. Коли про це запитували, то з екранів звучали слова: «Група експертів працюють над проектом і вивчають позиції (?) різних сторін».

Ще одним пріоритетом майбутньої влади названо будівництво автодоріг, але на цих роботах, як відомо, розкрадаються найбільші суми і, не реформуючи відповідну галузь (зараз це сумнозвісний Укравтодор), не можна збільшувати її ефективне бюджетне і небюджетне фінансування.

Ще одна суперечлива економічна позиція – якими бачать нові посадовці макроекономічні параметри у наступному та подальших роках. Поки що вони не відчувають загроз від великого дефіциту держбюджету, необмеженого зростання дуже обтяжливого за процентами державного боргу, надвисоких банківських процентних ставок, широких коливань то вгору, то донизу валютного курсу гривні, які ми спостерігаємо сьогодні. Мене стривожили заяви одного з радників Президента, що укріплення валютного курсу гривні спричинить зменшення національного виробництва через втрати експортерів. Нагадаю, що коли у 2014-2015 роках курс гривні провалився у 3 рази, обсяги експорту впали на 40 %, тобто експортерів девальвація не спасла! Відомо, що сьогодні гривня передевальвована. А підвищення її валютного курсу, насправді, розширює внутрішній ринок, піднімає рівень життя і зменшує витрати по зовнішніх боргах. Інша тема.

Читайте також: Экономика Украины – самая отсталая на постсоветском пространстве, – экономист

Гройсман та його представниця Маркарова (мінфін) за перші 6 місяців цього року вичерпали ліміт державних запозичень на рік. Плюс до цього маємо платити кредиторам за кожний процент росту ВВП у цьому році, що перевищує 4 % (за деривативами, які запровадила Яресько). Але така провальна боргова ситуація Гройсмана і Маркарову не турбує, їх все влаштовує. Інакше незрозуміло, які заслуги у діючого міністра фінансів, щоб знову претендувати на посаду. Адже така ситуація - повторення макроекономічної політики і Януковича, і Порошенка, які приводили до гіперінфляції, спустошення державного бюджету, знецінення реальних зарплат і пенсій, спекулятивних відсотків за облігаціями, затягування боргового зашморку і зовнішніьої залежності країни. 

Тобто поки що має місце певна невизначеність цілей перетворень і тих підходів, якими влада збирається виводити країну з прірви. І не просто виводити, а підняти її на достойний рівень у світі. Без глибоких змін цього не зробити. Розглянемо, як досягали високих темпів світові країни-лідери і що треба успадкувати Україні.

(буде продовження)

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram