Кожен поляк знає, чому 17 вересня 1939 року має важливе значення. Відомо це й багатьом українцям, особливо із Західної України, яка на той час входила до складу Поль­щі, пише для "Тижня" Едвард Лукас

Та решта здебільшого не знає. На Заході 80‑ті роковини радянського вторгнення у Східну Польщу не вшановують. У Росії з цієї нагоди лише побільшає брехні та пропаганди, щоби приховати тісні зв’язки Радянського Союзу із нацистською Німеччиною. Пропагандистська кампанія вже в розпалі з початку місяця: прокремлівські ЗМІ реагують на рішення Польщі вшанувати роковини початку війни із західними союзниками й Німеччиною – але без участі Росії.

Лихоліття Польщі в часи війни – незручна тема як для друзів, так і для ворогів поляків. Історія була би простішою без темних плям, тобто якби на Польщу напали тільки німці й поляки були вдячні Радянському Союзові за визволення.

Читайте також: Шлюбний контракт двох людожерів: слідами Другої світової

Мій двоюрідний дідусь Чарльз Портал відчув темні плями історії на собі. Під час війни він був начальником штабу авіації: це він ухвалив рішення відкинути сумніви Королівських повітряних сил й дати дозвіл на формування польських ескадрилій. Він також наполягав, аби польським льотчикам і наземній команді дозволили марширувати на параді перемоги 1945 року. Поляки подякували йому, але відмовилися, бо хотіли, щоб також запросили і їхніх товаришів із польського військово-морського флоту й армії. На жаль, це виходило за межі повноважень мого двоюрідного дідуся.

Велика Британія, так само, як Сполучені Штати, переважно зациклена на концепції про "хорошу війну": мовляв, ми наче лицарі втрутилися в конфлікт, шляхетно воювали самі та здобули нічим не заплямовану перемогу. Проте війна Британії не була хорошою. Ми запізно почали воювати. А почавши, воювали погано. Ми були не самі. Перемога неоднозначна.

Те саме можна сказати і про російське бачення війни. Росіяни ухиляються від відповідальності Радянського Союзу за причини її розв’язання, применшують або й ігнорують внесок союзників, а також власні військові прорахунки. Моральну спадщину перебільшують. Послання таке: стуліть пельки й дякуйте за визволення; та й не треба скаржитися на довоєнну дипломатію Сталіна, адже Велика Британія та Франція теж погано поводилися.

Читайте також: ГУЛАГ замість Аушвіцу: гірка правда перемоги у Другій світовій

Радянський Союз справді був лише однією із численних сторін, які підписали з Гітлером пакти про ненапад. Проте тільки нацистсько-радянська угода містила таємні протоколи, що передбачали розчленування інших країн. Як зазначає британський історик Роджер Мургаус – автор найкращої книжки про пакт "The Devil’s Alliance" ("Диявольський альянс", 2014), – різниця в імпульсі. Велика Британія не прагнула відхопити шматочок Чехо­словаччини 1938 року чи будь-яку іншу територію в обмін на вихід із країн Балтії за Англо-німецькою морською угодою 1935 року. Змиряючись зі зростанням Німеччини, країни Заходу, нехай і помилково, намагалися запобігти війні. Натомість Радянський Союз прагнув відбудувати свою імперію на західних кордонах за рахунок дружньої співпраці з Гітлером.

На Заході відбуваються зміни. 23 серпня проголошено Міжнародним днем пам’яті підписання пакту Молотова – Ріббентропа для вшанування жертв нацизму й комунізму. Пропозиція перемістити Катинський меморіал у Нью-Джерсі викликала хвилю протестів. Внесок поляків у розшифровування коду в британському Блечлі-парку, що тривалий час нехтувався, нині належно відзначено в тамтешньому музеї. Мургаус написав чудову нову книжку "First to Fight" ("Перші у війні", 2019) про безнадійну боротьбу Польщі (на яку мало звертають уваги) восени 1939-го. Британський міф про хорошу війну поступово розвіюється й вимальовується реальніша картина. Мій двоюрідний дідусь помер 1971 року – от би він утішився.

У Росії таких змін не помітно, й це сумно. Та пам’я­таймо: навіть на вільному, демократичному Заході цей процес зайняв 70 років – і триває досі. 

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube