Про необхідність залучення іноземних інвестицій в Україну висловлювалися безліч разів, але, як усім добре відомо, віз і нині там, пише у своєму блозі на НВ викладач Единбурзької бізнес-школи Іван Компан. Останні суттєві інвестиції відбулися в середині 2000-х, коли європейські банки переоцінили майбутні перспективи недооціненого українського ринку, й "АрселорМіттал" вирішив, що якщо вже й робити десь чорний метал, то точно не в екологічно чистенькій Європі. Відтоді, на жаль, ніхто до нас із солідними коштами так і не приходив.

А отже, за останнє десятиліття країна не поповнилася новими заводами глобальних промислових гігантів, офісами інноваційних компаній, сховищами даних для лідерів IT-індустрії, словом, усім тим, що створює робочі місця, приводить до країни нові технології та вдихає в неї життя й надію. То що там казати, не те, що індустріальні гіганти, навіть звичні до підвищеного ризику фонди прямих інвестицій сюди теж не йдуть. Я маю на увазі тих, які звикли працювати за ринковими правилами і своє головне завдання вбачають у збагаченні інвесторів.

Причини нелюбові іноземного бізнесу до України нам усім відомі: відсутність верховенства права, корупція, політична нестабільність і, як наслідок, непомірно високі ризики підприємництва.

Читайте також: Компроміс із Коломойським: чим піде Україна на угоду з дияволом? 

Усе має змінити нова влада! Принаймні, в це вірять ті, хто її обрав. Віра – річ свята, із цим жартувати не можна, але поставити під сумнів деякі постулати, пристрасть, дуже хочеться. Зрештою, колись люди не сумнівалися, що Земля пласка та стоїть на трьох черепах, а потім хтось узяв та й оскаржив цей очевидний факт. Тепер, слава критичному мисленню, ми знаємо, що вона кругла й обертається навколо Сонця.

Чудовий шанс протестувати підвалини віри й переконатися, що Україна не має із черепахами нічого спільного, видався в п’ятницю, коли президент із трибуни форуму "Ялтинської європейської стратегії" (YES), зустрічі, котра щорічно збирає всесвітньо відомих політиків, дипломатів, бізнесменів і культурних діячів, закликав інвесторів вкладати гроші в країну.

У зв’язку з цим хотілося б наголосити на двох цікавих, на мій погляд, речах.

Потенційними об'єктами для інвестицій президент назвав проект з іригації землі в південних регіонах України, міжуніверситетський IT-кластер у Харкові, центр кіновиробництва в Києві, новий курорт на березі Чорного моря, гірськолижні курорти в Славському й Боржаві, острів Хортицю та парк розваг на закуску.

І хоча він додав, що це "аж ніяк не повний перелік", потрібно усвідомити, що озвучені об'єкти є найкращими пропозиціями з тих, що маємо на сьогодні. Інакше, погодьтеся, навіщо затуркувати голову шановному зібранню якимись третьосортними проектами. У життєздатності університетського кластера є сумніви, враховуючи стан українських університетів, та й системи освіти загалом.

Читайте також: Прем'єрові до уваги: інвестиції прийдуть услід за реформами, а не навпаки

Зважаючи на інші запропоновані можливості, неважко помітити, що домінують розваги. Себто ми вирішили розігнати економіку за рахунок морських і гірськолижних курортів й українського Голівуду, із черговими "Сватами"? З огляду на висоту гір, якість моря і рівень серіалів, побоююся, шо шансів у нас небагато. А найприкріше те, що нашими автошляхами до природних дивовиж Карпат і Чорного моря далеко не кожен турист і доїде.

А ось щодо доріг та іншої інфраструктури жодних конкретних пропозицій озвучено не було. А шкода! Адже, щоби ВВП зростав, його ж треба якимись дорогами возити й через якісь порти відвантажувати. Одного ТІСу на всіх забракне, а нормальної дороги в країні, навіть єдиної, немає. Якщо помітили, то наші, в минулому соціалістичні, а нині успішні сусіди починали саме з інфраструктури.

Наприклад, у Польщі на сьогодні існує близько 2000 км сучасних швидкісних автомагістралей. Якщо врахувати, що кілометр будівництва обходиться від $5 до $10 млн, то можете собі уявити, про які інвестиції йдеться. Десятки мільярдів, які зрештою перетворюють країну на сильну й незалежну. А ми вмовляємо інвесторів курорти в непридатних зонах будувати. Прикро, що про інвестиції у фарбування двох кіосків, обіцяних одним інвестором, у президентській промові не згадано.

Друге, про що чітко заявив президент, – це готовність надати особисті гарантії інвесторам. Після цих слів, відверто кажучи, хочеться розвернутися й піти в пошуку надійніших місць для інвестицій. Напевно, особиста гарантія була б слушною при зйомках спільного шоу або серіалу, у принципі, це і є бізнесове партнерство. Але ж коли мова йде про багатомільйонні інвестиції у країну, хотілося б мати справу з державою, яка дотримується законів і правил, а не з окремою персоною, яка сьогодні є, а завтра її може й не бути. Ну а доти, доки державою керують не закони, а особисті домовленості, фарбуватимемо кіоски. Вам, до речі, який колір більше до вподоби?

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube