Я тут минулого тижня зненацька потрапила у майбутнє. Ні, не на машині часу. На звичайному літаку. Виявилося, що до майбутнього летіти не так вже і далеко, менше двох годин. Саме стільки триває рейс Київ-Таллінн.

У Таллінні проходив Фестиваль дизайну під гаслом Future Materials, і там мені запропоновали купу можливостей зазирнути в майбутнє. Принаймні, у таке майбутнє, якого прагнуть організатори фестивалю.  А прагнуть вони відповідального споживання ресурсів, дбайливого ставлення до довкілля, багаторазового використання матеріалів і такої іншої, дуже актуальної та дуже модної екологічної утопії.

От ви знали, що з яблук можна виготовляти тканину? Дизайнерка з Нідерландів Даніель Оомс створює саме таку. Виглядає цікавезно, щось середнє між шкірою та латексом, але цей матеріал здатен до біодеградації та виготовляється з цілком натуральної сировини. І на відміну від шкіри, тварин для отримання цього матеріалу вбивати не треба.

Естонські фахівці винайшли матеріали майбутнього з очерету. Очерету в Естонії – хоч греблю гати, він росте собі, ресурсів не потребує, гріх не скористатися. І, як виявляється, з нього можна виготовляти посуд, одноразові соломинки для напоїв, панелі для оздоблення стін та меблів і ще купу всього корисного.

Читайте також: Часи підборів остаточно минають

Та ви навіть не уявляєте, на які дива здатні гриби. Ні, я не про галюцинаційні пригоди розуму. Насправді з грибів виготовляють пігменти, щоб фарбувати текстиль у різноманітні кольори у природній спосіб, без шкоди для довкілля. А ще з грибів можна виробляти матеріал, за властивостями подібний до натуральної шкіри. Міцний, цупкий, витривалий і дуже красивий. І знов таки, жодну тварину не доведеться вбити заради пошиття модної грибної куртки-косухи. Веганська шкіра з грибів потішить і тих, хто відмовився від м’яса з етичних міркувань, і тих, хто вважає, що кількість худоби на землі треба скоротити заради збереження довкілля.

Також задля збереження довкілля дизайнери шукають можливості вторинного використання ресурсів, зокрема текстилю. Кажуть, у Сполучених Штатах кожна людина зношує та викидає в середньому 32 кг одягу щороку. Бодай 15% з цих ганчіркових Еверестів піде на переробку, все решта так і лежатиме на звалищах німим докором. А в Естонії в самих лише збройних силах щорічно зношується від 30 до 50 тон екіпірування, і лише 1% цих відходів наразі використовується вдруге – для виготовлення маскувальних сіток та для інших потреб армії. Тож естонські винахідники експериментують із рештою 99% – переробляють зношену армійську форму на композитні матеріали для будівництва, утеплювачі, наповнювачі для меблів та інші корисні речі.

Тим часом угорка  Лілі Лабус навчилась виробляти нові матеріали із зношених джинсів за старовинною технологією виготовлення паперу. До бавовни, з якої зшиті найпопулярніші штани у світі, вона додає деревину та інші природні компоненти, аби отримати нові текстури та цікаві візуальні ефекти.

Естонська дизайнерка Ріт Аус також переробляє старі джинси, але іншим чином. Структура зношеної тканини руйнується аж до волокон, з цих волокон прядуть нитки, а вже вони перетворюються на новий текстиль чи трикотаж. Ріт Аус взагалі може вважатися взірцем та флагманом відповідальної моди, дружньої до довкілля. Підчас виробництва її колекцій використовується на 55% менше води та на 88% менше енергії, ніж в середньому в індустрії. Кожна її річ вироблена із вторинної сировини і заощаджує ресурси, а також скорочує кількість сміття на планеті. Хіба не диво? Вам аж закортіло і собі придбати щось у такої обізнаної та просунутої дизайнерки? Чудово, тож давайте розповім вам про ціни.

Жіноча футболка з колекції Up-Shirt коштує від 45 до 55 євро. Сукні – 130-150 євро. Джинси – так само дорожче за 100 євро. Нічого особливого та видатного у дизайні цих речей нема, звичайнісінькі, пересічні базові речі. Весь сенс – не в естетиці, а в екологічності виробництва.

Під півтори тисячі гривень за елементарну футболку з бавовни, хіба що неймовірно екологічну та відповідальну. Аналогічного вигляду футболку у магазинах фаст-фешн можна придбати гривень за 300 – і це до знижок. Звичайно, вона буде не така "правильна".  Її строчила десь у бідній країні третього світу потомлена швачка, не виключено, що неповнолітня, яка не розгинає спину зранку до ночі у жахливих умовах за мізерну платню. Ту футболку пофарбували найдешевшою, шкідливою фарбою, при цьому забруднювали воду та повітря. Ніхто не переймався про заощадження ресурсів підчас її виробництва. Навіть не можна порівняти шкоду для довкілля від цієї дешевої футболки та від обізнаної футболки, яку зшили в економічно розвинутій та екологічно стурбованій Естонії.

Але от питання: ви готові платити за цю обізнаність у п’ять разів більше? Щоб придбати футболку, яка дбає про планету та заощаджує природні ресурси, багатьом доведеться спочатку трохи заощадити власні ресурси – фінансові. Відповідальне споживання та екологічна мода чогось коштують. Та навіть у розвинутій та обізнаній Європі далеко не всім сімейний бюджет дозволяє купувати футболки за 1500 грн. Зайве і казати про бідні країни, де мешкає переважна більшість населення планети, де виробляються не обізнані дешеві футболки і вся решта невідповідального мотлоху, який забруднює довкілля та марнує ресурси. В більшості тамтешніх жителів просто немає можливості платити 55 євро за футболку, навіть за наявності такого бажання.

Прекрасно експериментувати з шкірою з грибів у невеличких країнах Європи. Мільйон двісті мешканців Естонії, ймовірно, можна буде вбрати у куртки з грибної юшки. Але скільки треба виростити грибів, щоб перевдягнути у веганські куртки населення Китаю? Де ті гриби вирощувати, яка кількість ресурсів піде на це виробництво та на пов’язану з ним логістику? І знов таки, скільки коштуватиме така куртка і хто зможе її собі дозволити? Поки що питань більше, ніж відповідей.

Читайте також: Мода на схуднення та всесвітня хода популізму

Скидається на те, що дбайливе ставлення до довкілля, використання екологічного одягу, відмова від продуктів та матеріалів тваринного походження стають черговою ознакою високого соціального статусу, хорошої освіти та добрих статків. Черговим цивілізаційним розривом, зумовленим передусім економічними чинниками.

Заможний середній клас у багатих розвинутих країнах давно наївся товарного різноманіття і навіть вже трохи переїв. Їх нічим не здивуєш, вони вже бачили, купували та носили все. Важко заохотити їх хитромудрим дизайном та декоративними витівками, позаяк вони цим ситі по горло, а надто – країни Північної Європи з їхньою любов’ю до мінімалізму та функціональності. А от почуття провини перед природою та відповідальність перед майбутніми поколіннями – це новий, революційний товар, який чудово продається ситим, щасливим, благополучним людям. Вони радо платитимуть за експерименти з інноваційними матеріалами, ретельно обиратимуть продукти, сортуватимуть сміття і за все це матимуть законне право відчувати моральну перевагу над тими, хто так не чинить. І будуть при цьому цілком щирими, бо вони справді дбають про майбутнє своїх дітей!

А тим часом бідні швачки у далекому Бангладеш і надалі строчитимуть футболки з не такої відповідальної бавовни та взагалі не екологічного поліестеру, продукуватимуть кілотонни сміття та забруднюватимуть планету прискореними темпами. Бо поки що ці безвідповідальні лахи коштують набагато дешевше, тож матимуть набагато більше збуту. А бідні швачки з Бангладеш теж щиро дбають про своїх дітей, а їхнім дітям треба щось їсти.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube