Відставки прем'єр-міністрів останні пару років вже перестали бути для Британії  чимось незвичним. Brexit вже зняв з посади двох прем'єрів, і далеко не найгірших.

До виходу Британії з ЄС рівно місяць, але цього часу явно достатньо, аби висловити вотум недовіри ще одному уряду.  Наскільки ймовірною є відставка Бориса Джонсона?

Слово за Її Величністю 

Розмови про відставку Джонсона почалися чи не одразу після його обрання, що і не дивно в такому політично поляризованому суспільстві.

Весь останній рік лейбористи та їх союзники з опозиції відчувають слабкість хватки консерваторів, тому кожне призначення чи кожне рішення - ще одна спроба розхитати позиції правлячої партії. Однак нав'язана самим прем'єром боротьба із жорстким Brexit відволікла парламент від самого Джонсона, тому більшу частину часу до зупинки його роботи довелося так чи інакше присвятити речам більш нагальним.

Під час останніх перед зупинкою дебатів лідери опозиційних партій - Джеремі Корбін, Нікола Стерджен та Джо Суінсон - вже відкрито закликали просувати відставку Джонсона як новий курс політичних сил Британії.

Навіть до втрати консервативної більшості Джонсон просто не мав шансу сподобатися парламенту.

Його різка риторика, бажання контролю та вкрай помітний авторитаризм не давали йому і найменшої можливості сподобатися парламентарям. Тому для багатьох з них - особливо з рядів опозиції - вотум недовіри був лише питаннями часу.

Новим витком у протистоянні стало просочування у пресу інформації, що Її Величність провела консультації зі своїми юридичними радниками щодо можливості відправити у відставку прем'єр-міністра. Вже вдруге за останній рік ми бачимо, як у словосполученні "конституційна монархія" слово монархія виступає на передній план.

Зазвичай королівська сім'я намагається триматися подалі від політики і залишатися живим символом британської єдності, незважаючи на усі політичні роз'єднання та кризи. Однак, видається, настали такі часи, за яких не втручатися у британську політику просто неможливо.

Адже конституції Сполученого Королівства просто не існує - конституційна система держави будується на сукупності законів, підзаконних актів, усталених юридичних та політичних практик, а також неписаних традицій та правил політичного і соціального існування системи.

Читайте також: Борис Джонсон продолжает терпеть неудачи

Тому кожна справа, що стосується конституційності тієї чи іншої дії, є завжди надзвичайно складною та заплутаною.

Так і в цьому випадку - наскільки конституційним буде настільки значне втручання монарха у функціонування британської демократії?

Насправді цілком виправданим законодавчо. Існує усталена практика, за якої британський монарх може звільняти високопоставлених службовців (включаючи прем'єр-міністра) у випадку, якщо цей службовець відкрито порушив закон, чим поставив під загрозу стабільність у королівстві.

Протриматися до Brexit

Хто ж займеться переїздом Джонсона з Даунінг стріт 10? І на коли вже викликати вантажників?

Поспішати явно зарано. Парламент наразі зайнятий підготовкою до невідворотного виходу з Європейського Союзу (ця невідворотність стала об'єктивною та зрозумілою багато в чому завдяки самому Борису Джонсону), до того ж ще треба заслухати офіційну нову політику міністерського кабінету в день Королівської промови.

Читайте також: Стратегия 35%: как Джонсон собирается победить на новых выборах в Великобритании

Щодо опозиції, то знову, як і у ситуації з Терезою Мей, поява єдиного потужного претендента, який зможе посунути Джонсона, вкрай малоймовірна. Лідер лейбористів Корбін, звісно, виглядає як такий кандидат, але чи погодять його інші сили опозиції, і чи погодиться він сам - велике питання.

Чи піде королева на імпічмент прем'єр-міністра? В такі складні для країни часи відставка прем'єра стане ще одним ударом по стабільності Сполученого Королівства, а отже зовсім не відповідає інтересам ні королівського дому, ні британського істеблішменту.

Звісно, зовсім інша справа, якщо Джонсон знову зупинить роботу парламенту чи іншим чином відхилиться від закону. Але не треба вважати, що випускник одного з найстаріших факультетів Оксфорду може бути імпульсивним і не прорахованим у своїх кроках.

Читайте повну версію статті на ЄвроПравді

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube