Ілюстрація – ТСН

25 окрема повітрянодесантна бригада (25 ОПДБр) з Дніпровської області однією з перших взяла на себе удар противника. Цих військових у 2014-му можна було назвати повноцінною десантною бригадою зі своєю специфічною технікою, яку можна десантувати з літаків Іл-76, а саме: БМД-1, БМД-2, БТР-Д та самохідні артилерійські установки 2С9 "Нона-С".

Але що до боєздатності – бригада практично нічим не відрізнялася від інших військових частин Збройних сил України. Тут, за аналогією з іншими бригадами, лише 1-й батальйон складався з контрактників.

Бригада впродовж багатьох років брала участь у навчаннях на території Криму, де і зустріла "російську весну". Після анексії військовослужбовці покинули півострів та вирушили до Херсонської області, де й очікували подальшої агресії з боку росіян.

Бої під Слов’янськом і участь у перекритті кордону. 80 десантно-штурмова бригада разом з 25 повітрянодесантною та 17 танковою одними з перших вирушили у вигляді бронетанкового кулака під Слов’янськ та Краматорськ. 13 квітня підрозділи 80-ї бригади вступили у бій і врятували бійців "Альфи", а 16 квітня перед 25 ОПДБр постало непросто завдання – пройти декількома колонами через та повз зайняті противником і недружнім місцевим населенням населені пункти для посилення аеродрому в Краматорську.

Читайте також: Війна на Донбасі – бойовий шлях 80-ї окремої аеромобільної бригади

Противник активно застосовував місцевих жителів для провокацій та блокад наших колон. Практично всі колони були зупинені чи їм були перекриті шляхи, якими вони рухалися, але великими зусиллями практично всім вдалося прорватися.

У кінцевому підсумку план не був виконаний, а одну з колон заблокували та роззброїли. До рук противника потрапили 1 БМД-2, 1 БМД-1, 3 БТР-Д та 1 САУ "Нона". Декілька бійців з офіцером, перейшли на бік ворога. Через це політичне керівництво навіть хотіло розформувати бригаду, але вчасно змінили свою думку.

Такого розвитку подій ніхто не очікував. Найнеприємнішим стало те, що у захоплених БТР-Д були переносні зенітно-ракетні комплекси, з яких потім, 2 травня 2014 року, і збили перші два Мі-24. В них загинули українські військові. А захоплена самохідна артилерійська установка в подальших боях забрала та покалічила життя багатьом українським захисникам.

Процес мобілізації просувався повільно, а перекривати кордон (хоча б частково) потрібно було негайно. Було направлено один з батальйонів, який з квітня до початку червня розташовувався в Донецькій області. Від Амвросіївки до Маринівки батальйон періодично підсилював прикордонників або вступав у бій з поодинокими погано озброєними групами противника.

Батальйони механізованих бригад Збройних сил розпочати виконання завдання з перекриття кордону лише 12 червня. До того на себе це завдання взяв лиш один батальйон, який у випадку відкритої російської агресії першим би вступив у бій, щоб затримати росіян.

Першою бойовою операцію можна вважати звільнення Красного Лиману, де артилеристи 25-ї бригади підтримували наступальні порядки бійців з 79 ОАЕМБр в ході звільнення населеного пункту. Окрім Слов’янська та прикордонної смуги була сформована група з бійців (перший штурмовий загін), які літаками Іл-76 були переправлені до Луганського аеропорту в травні 14-го. А вже 14 червня росіяни з ПВК "Вагнер" збили один транспортний літак на якому були бійці бригади, що мали стати другим штурмовим загоном. Загинуло 40 десантників та 9 членів екіпажу.

Через 5 днів, 19 червня, чергова кривава дата в історії бригади – штурм Ямполю. Бійці відправлялися на штурм і двічі зазнали втрат. У цілому ця бригада, як і кожна з аеромобільних, відіграла велику роль в боях на цій ділянці фронту. Здебільшого вона активно застосовувала свою артилерію для підтримки інших військ.

Липнево-серпневі бої літа 14-го. Після звільнення Краматорська та Слов’янська бригада мала трохи часу на відпочинок. Вже аж 21 липня частину її бійців було залучено до операції зі звільнення Торецька. Командування часу не гаяло і за цей період, практично місяць, доукомплектувати підрозділи та навіть сформували новий артилерійський дивізіон на гаубицях Д-30.

27 липня військові взяли участь у масштабному замислі командування АТО – рейді 95 ОАЕМБр з Лисичанська до Савур-Могили і далі населеними пунктами. 25 ОПДБр загрузла в боях за місто Шахтарськ, які тривали від 27 липня до 5 серпня і в них військові втратили велику кількість бійців та техніки. Це були найбільші втрати бригади за весь період.

11 серпня бійців підрозділу вивели з Луганського аеропорту, а вже 12 серпня частина бригади звільняла Вуглегірськ та Дебальцеве. 16-17 серпня вони звільнили Жданівку та Нижню Кринку, де пробули аж до кінця вересня.

Невелика група бійців також брала участь в боях за Савур-Могилу. Літня кампанія для 25 ОПДБр виявилася надзвичайно кривавою. Бригада була сумнозвісним "фаворитом" із втрат. Воно і не дивно, адже її застосовували практично на всіх ділянках фронту і на її плечі лягли важкі для реалізації завдання з якими вона впоралась. В жовтні військових 25 ОПДБр відправили на відпочинок та доукомплектацію в пункт постійної дислокації, де вони відновлювали боєздатність та проводили навчання.

Читайте також: Війна на Сході – історія 79-ої окремої десантно-штурмової бригади у боях на Донбасі

Зима 15-го. Згідно з планом АТО, саме 25 ОПДБр повинна була замінити у ротації 81 ОАЕМБр, яка перебувала в ДАП, але загострення ситуації внесло свої корективи щодо цього. Противник розпочав зимову кампанію, яка спровокувала активні наступальні дії з боку армійських корпусів бойовиків.

3-й батальйон, який зазнав великих втрат під час бою за Ямпіль, висунувся в район Авдіївки. В період від 18 до 26 січня бійцями батальйону було проведено понад 8 наступальних та оборонних операцій на малій ділянці фронту неподалік ДАП та селища Спартак.

Десантники на своїх БМД атакували укріплені позиції противника в районі моста та в районі шахти Бутівська. Якщо з мостом на початку практично не виникло проблем, то шахту доводилося штурмувати понад п’ять разів і лише 26 січня спільно з 95 ОАЕМБр її було звільнено. 22 січня на захоплених позиціях противника бійці бригади підтримували вогнем зі своїх БМД колону противника, що атакувала, та яка рухалася на позиції наших військ на території військової частини ППО.

Бригада в російсько-українській війні показала себе з найкращого боку. За весь період бойових дій загинуло 153 десантники 25 ОПДБр. 

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube