Щоразу, як на конференціях з лінгвістики звучить "На основі української нема піджинів" лінгвісти засмучуються. Та не надовго. Бо на основі української є суржик і це унікальне явище.

Означити його непросто, бо тут є ознаки і піджину, і койне, і жаргону, але до кінця він не є ані тим, ані тим.

Перше питання, яке я чую від іноземних колег-лінгвістів: чи росіяни розуміють суржик? А друге: чи у Львові й Херсоні він однаковий?

Спершу мене ці питання спантеличували, бо системних знань про суржик у мене не було, хоч я й знала всього "Гамлєта" напам'ять.

Читайте також: "Навіть жителі Західної України переходять на російську". Сумна правда про мову, яку варто знати кожному

А тепер, провівши поверхневі польові дослідження, можу більш-менш упевнено відповісти, що росіяни суржик розуміють десь так, як і літературну українську мову, а суржик у Львові і суржик у Херсоні – то "дві великі різниці". Колеги-лінгвісти округлюють очі й схвильовано вигукують:

"Оце так лінгвістичне диво, той ваш суржик!"

Отож-бо й воно! І це явище, якого не слід соромитись, а яке слід досліджувати.

То що ж таке суржик і чим він особливий?

Суржик утворений на основі двох літературних мов – української та російської. Це якщо коротко.

А якщо копнути глибше, то в канві суржику ще є спільні для обох мов словоформи і українські діалектизми, щоправда, тих останніх небагато і з часом їх стає все менше.

Власне, сама етимологія терміну "суржик" допомагає зрозуміти суть поняття – це суміш зерен жита й інших злаків. Щось не однорідне і не чисте.

Юрій Шевельов, світової слави мовознавець-славіст, вперше почув термін суржик на означення "мішанини мов у східноукраїнському селі" від свого студента-харків'янина у тридцятих роках.

Суржик у тридцятих роках і сьогоднішній – то далеко не одне і те ж. І це не лише про якісний склад, адже змінилися пропорції російської та української лексики на користь останньої, а ще й функції, яку він виконує.

У момент свого виникнення суржик мав просте практичне призначення: вихідці із сільської місцевості потрапляли в міста, де мовою спілкування, навчання та кар'єрного зростання була російська. Хочеш не хочеш, а мімікруєш.

Звідси й анекдоти про те, що типовий житель міста в першому поколінні не знає ані літературної російської, ані літературної української, зате володіє іноземною – суржиком.

Процвітає в соцмережах

Сьогодні ж все змінилося до невпізнання: суржик все ще залишається мовою помежів'я, але він став і спільною мовою для тих, хто чудово знає літературні варіанти як української, так і російської мов.

Суржиком пишуть (і це ще одна характерна відмінність від піджинів чи койне) тексти. Він служить стилістичним інструментом: ефект комічного легко досягнути, якщо вправно інкрустувати навіть найсерйозніший текст реплікою суржику. І цим користуються – вправно і завзято.

Візьмімо перший ліпший популярний текст у соцмережах – майже напевне міститиме елементи суржику, а то й всуціль буде ним написаний.

Ось, наприклад, блогерка Татуся Бо, оголошує про свій творчий вечір: "Любі мої киці і котики. Тут такоє дєло))) у нас намічається прекрасна вечірка для вздрослих з віршами для дітей".

У соціальних мережах з'являються персонажі, які говорять суржиком і завойовують серця тисяч фоловерів. Гусь, якого створила ілюстраторка Надія Кушнір, має феноменальну популярність, його дотепні коментарі суржиком на злободенні теми можна читати не лише у постах на фейсбуці, а й на платіжних банківських картках чи навіть на білбордах міста.

Суржик процвітає не лише в блогерських текстах. Ним пишуть цілі поеми, згадаймо хоча б тексти Леся Подерв'янського, які вже, здається, давно розібрали на цитати і вони аж ніяк не асоціюються із "рудиментом меншовартості" чи "покаліченою мовою", як часто, бувало, окреслювали суржик борці за чистоту мови.

Попри те, що суржиком пишуть – і то активно, і багато – він не має нормативного правопису, тому у всіх текстах мовні одиниці будуть трохи різнитися: наприклад, прєлєсть і прелесть (і ще чимало можливих варіантів), ушов і ушол, епіческая і епічіская.

Читайте також: "Російськомовна касирка АТБ – це найбільш архетиповий образ всієї України", – письменник

Різноманітність форм має логічне пояснення: суржик живий і постійно змінюється, нові слова приходять і відходять дуже швидко, навіть є певна мода на цей стиль.

Пам'ятаєте, як ще недавно чи не усі тексти у соцмережах починалися із здрастє? І де тепер те здрастє? Нема. Тепер на заміну йому прийшла клична форма іменника, як і личить нормі української мови, або англійське хелоу.

Суржик поволі українізується і зангліщується, і це свідчить про зміну фокусу загалом у суспільстві.

Про суржик можна говорити довго, та висновок один – він вартий сотень дисертацій та досліджень. Він може стати зіркою лінгвістичних конференцій, а не лише поганим хлопцем, про якого пишуть у посібниках із чистоти мови.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube