Мені здається те, "українське" чи "російське" місто, визначається не відсотками рідної мови з переписів населення, а тим, чи достатньо в місті українців для "бурхливого культурного життя".

Ну ось Харків у фейсбуку справляє враження культурної столиці саме за рахунок українських дописувачів, їх багато, там купа видавництв, книгарень, театрів, там зрештою Жадан. І вже не цікаво, що пишуть у фейсбуці москвоцентричні люди, які своїх земляків і сучасників просто не знають, а досі носяться з Людмилою Марківною Гурченко й підтоптаним підлітком Савенком, як носіями питомого харківського ге і якоїсь особливої слобожанської культури, яка заважає вивчити українську. При цьому цих москвоцентричних людей начебто більшість, як показують вибори. Але вони, як на мене, без шансів програють українським буремним митцям, що надихаються Червоним ренесансом і Сковородою.

Читайте також: Інший бік Харкова: совковий синдром "першої столиці"

Ось у Херсоні начебто й відсоток українськомовних більший, аніж у Харкові, практично такий же, як у Києві, але людей на оте "бурхливе українське життя" не вистачає, і, скажімо, гурт "Степ" зі своїм смаженим кабанчиком потрапив одразу з Каховки на центральні канали, настільки його в обласному центрі ніхто не чекав і не міг сприйняти. Хоча, скажімо, вшанування Олеся Гончара – то якийсь місцевий культ.

Якщо ви думаєте, що "бурхливе життя" вимагає якихось армій танцюристів і співаків, то Черкаси робить ненудним містом, в якому весь час щось відбувається, наприклад, грають п’єсу в палаці одружень, всього один непосидючий поет.

Читайте також: У Києві українська мова – така ж ознака столичності, як російська – провінційності

Власне, так було і в Києві часів Російської імперії – так звані стара й нова громади настільки фонтанували усілякими імпрезами та творчими вечорами, що вже було неважливо, що український театр корифеїв саме в Києві був заборонений і від’їдався на гастролях в Одесі. А їх самих начебто – нєт, нє било, і бить не могло. Київ навіть у підпіллі був культурним українським містом, який спромагався ще й надавати певну допомогу галицьким землякам.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram