На переговорах щодо транзиту російського газу територією України, які відбудуться 19 грудня у тристоронньому форматі – Єврокомісія-Україна-Російська Федерація, українська сторона матиме вигідну позицію та кілька потужних аргументів, пише Михайло Гончар у блозі для сату "УНІАН".

Передусім ще півроку тому було зрозуміло, що Росії не вдасться вчасно добудувати "Північний потік-2". Навіть за умови, якби все складалося так, як слід, завершити будівництво газопроводу до кінця 2019 року було неможливо. А всі розмови про те, що все вже зроблено і майже готова – це не більше, ніж казочки від "Газпрому".

До набору аргументів "Нафтогазу" за кілька днів до зустрічі додався ще один – Сенат США схвалив закон про оборонний бюджет, який містить положення про санкції проти компаній, причетних до будівництва "Північного потоку-2". Це – дуже вчасне і дуже вигідне для української стороні рішення. Хоча, в принципі, після голосування за цей законопроект у Палаті представників таке остаточне рішення Сенату США було очікуваним для "Газпрому" сюрпризом. Та все ж таки він сподівався, що йому вдасться вплинути на ситуації і відкласти це рішення Сенату. Але так не трапилося. 

В будь-якому разі, цей закон і ці санкції суттєво посилять позицію "Нафтогазу" на переговорах у Берліні.

Читайте також: Газовий зашморг: Путін блефував на перемовинах із Зеленським

Інша дуже важлива річ – це завершення процедури сертифікації нового підприємства "Оператора газотранспортної системи України". Секретаріат Енергетичного співтовариства підтвердив цю сертифікацію. А, отже, аргумент, який весь час мусував "Газпром" і Росія в цілому – про те, що Україна не впорається до 1 січня 2020 року з вирішенням організаційних питань щодо нового оператора газотранспортної системи, тепер "битий".

Таким чином, у України з’явилося два додаткових козирі на додачу до тих, які були раніше: великі запаси газу у наших газосховищах, претензії "Нафтогазу" до "Газпрому" по цілій низці позовів у Стокгольмському арбітражі, який встановив, що "Газпром" винен "Нафтогазу", а не навпаки, 3 мільярди доларів. Усе це формує позицію опірності та навіть наступальності "Нафтогазу".

Крім того, станом на другу половину грудня "генерал мороз" не грає на боці Росії – тепла погода зберігається в Європі і у нас. Напередодні зустрічі, напевно, буде температурний рекорд. Цей чинник здійснює суттєвий вплив на "Газпром", бо через це він тепер має великий обсяг недоотриманих доходів.

Пригадайте, як голова "Газпрому" Міллер навіть намагався коригувати метеопрогноз Росгідромету на зиму 2019-2020. Метеорологи прогнозували, що цьогорічна зима буде "рожевою", тобто теплішою, ніж зазвичай. Міллер тоді навіть виправляв слова голови Росгідромету – мовляв, у того неправильні прогнози. Але поки що виходить, що рацію мав Росгідромет, а не Міллер. 

Здавалося б, якщо запуск "Північного потоку-2" відкладається, то сама Росія мала б бути зацікавленою у збереженні транзиту через Україну та підписання нового контракту. Але все не зовсім так. Якби "Газпром" був комерційною структурою, він, звісно, був би зацікавленим у продовженні транзиту газу територією України ще на певний термін. Але ж "Газпром" є інструментом і політичною зброєю Кремля. А Кремль зацікавлений у тому, щоб газова криза відбулася, бо він на цьому прагне заробити, як і його європейські партнери. Останні вважають, що у випадку, якщо відбудеться переривання транзиту газу через територію України, виникне певний дефіцит газу і, як наслідок, відбудеться стрибок цін на газ, а на цьому можна заробити. Звісно, зрештою втрати будуть більшими, ніж можливий зиск. Для європейських трейдерів це справді може бути вигідно, але для "Газпрому" – навряд чи, оскільки в цьому випадку він втратить майже половину виручки. Тому що майже половина газу, який надходить на ринок європейського союзу так чи інакше транзитом йде через Україну. Відповідно, зникне і половина виручки.

Але очевидно, що у Кремля – своя арифметика і свої формули, які не співпадають із комерційними підходами "Газпрому", якби він був виключно комерційною структурою.

На який результат перемовин 19 грудня Україна може розраховувати? Я не думаю, що під час цієї зустрічі будуть досягнуті суттєві домовленості. Але зустріч буде знаковою в іншому плані: дані переговори більшою мірою носять технічний характер, і, якщо сторони знову домовляться домовлятися, це означатиме, що вони досі не погодили прийнятний варіант. Це буде додатковим індикатором того, що "Газпром" іде саме на сценарій газової кризи.

"Нафтогазу" уже запропонував усі можливі компроміси, але російська сторона їх не сприймає. Адже для російської сторони компроміс виглядає так: "Нафтогаз" має обнулити всі претензії до "Газпрому", погодитися на закупівлю газу (від чого ми утримувалася цілком логічно вже чотири роки, і в цьому немає потреби зараз). Тільки після цього "Газпром" готовий вести мову про підписання якогось короткотермінового контракту на два-три роки. Але цей варіант неприйнятний для української сторони.

Читайте також: У Єврокомісії назвали нову дату тристоронніх газових переговорів

Тому ця зустріч просто стане індикатором готовності "Газпрому" до третьої газової кризи.

Коболев заявив, що, швидше за все, до нового року не вийде домовитися, тому питання, найімовірніше, буде вирішуватися у квітні-травні наступного року, і саме тоді можуть бути досягнуті якісь домовленості. На мій погляд цей варіант якраз і є більш реалістичним. Він очікуваний. Бо саме виходячи з розуміння того, що "Газпром" готується до третьої газової кризи, "Нафтогаз" і створював великі запаси газу, щоб українські споживачі могли спокійно пройти зимовий період, навіть якщо зима буде холодною. А навесні, понісши багато мільярдні збитки, "Газпром" переосмислить свої підходи.

Тим більше, йдеться не просто про втрату виручки за три зимові місяці. "Газпром" уже проводив подібний експеримент у 2015 році, тоді він втратив 5-6 мільярдів доларів тільки за перший квартал 2015 року, коли Росія мінімізувала поставки газу до Європи, щоб європейці не перепродавали газ українцям. Але європейці тоді продовжили перепродаж газу українцям. У підсумку, "Газпром" зазнав втрат. Тож тепер, навіть якщо гіпотетично уявити, що за три місяці закінчиться будівництво "Північного потоку-2", це не означатиме, що газопровід запрацює одразу на повну проектну потужність. Насправді знадобиться весь 2020 рік і добра половина 2021 року, щоб довести "Північний потік-2" до ладу. Тож навесні "Газпром" буде більш зговірливим.

Отже, у української сторони на переговорах щодо транзиту газу зараз дуже непогані позиції.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube