Незадовго до завершення року ми почули звістку про рішення обмежити бюджетні виплати поточного року. Це з того набору рішень, що мало кого тішать. Мене теж. Як і пов’язані з цим проблеми ручного режиму. Для когось це привід засвітитися та знайти крайніх. Як на мене – це добрий привід побачити проблеми, зрозуміти їх і спробувати адекватно діяти.

Бюджет поточного року за доходами насилу виконували. Що ж трапилося?

Бюджетні доходи є продуктом двох головних чинників. Перший – це зростання економіки, або те, що реально збільшує наш "бюджетний стіл". Другий – це гарна ілюзія збільшення нашого столу через інфляцію. Це як додати води до молока: ніби стало більше, але смачніше – ні, та й користі більше не принесло.

Читайте також: Милованов визнав значний спад промисловості й дав річний прогноз

Бюджет нинішнього року розрахований із того, що економіка зросте на 3%. Очевидно, що цей показник буде досягнуто. Води в молоко планувалося додати в таких розмірах: споживчі ціни – 7,4%, ціни промислової продукції – 10,1%. Проте за підсумками 11 місяців маємо споживчу інфляцію 5,1%, а на промислову продукцію вперше з кінця 2013 року ми спостерігаємо дефляцію в розмірі 4,5%.

Якщо звести докупи всі ціни, то 2018-го їх зростання перевищило 15%, а цього року (за наявними на сьогодні даними) складає менше 7 %. Різниця – це та "вода", що не була й не буде додана до державного бюджету. А це немало за масштабів економіки у 4 трлн грн. І саме ця обставина зіграла визначальну роль у динаміці доходів цього року.

Інфляцією можна було легко втримати на вищому рівні. Достатньо було НБУ не стримувати друкарський верстат і скуповувати долари з ринку. І бюджетні доходи були би кращими. Але чи стаємо ми заможнішими від таких доходів? І, може, ми зрештою перейдемо до життя з інфляцією, що вимірюється не двозначним числом, а кількома відсотками? Чи нам сумно жити з низькою інфляцією?

Читайте також: Зеленському немає від кого очікувати підтримки в непопулярних економічних перетвореннях

Кілька важливих речей на завершення. Ситуація з інфляцією та втратою доходів бюджету склалася не зараз. І якщо за споживчими цінами ситуація виявилася в останні місяці, то за цінами у промисловості – вже із червня. І попри неймовірну "любов" українських політиків до скорочення видатків уряд мав реагувати на таку ситуацію радикальнішим переглядом бюджету, зі значно більшим скороченням видатків. Бо ніхто, крім уряду, подібних проєктів не внесе.

Не можна забувати і про доходи. Очевидно, що деклароване бажання вивести частину економіки з тіні виявилося нереалізованим. І питання збору податків й уникнень від оподаткування залишається проблемою. А тому про цей чинник впливу на доходи не маємо права забувати.

Другие. Це про бюджет 2020 року. Вважав би доцільним у світлі останніх подій та економічної динаміки уважно переглянути показники вже ухваленого бюджету. Вже очевидно, що базові значення відрізнятимуться від розрахункових. Варто прискіпливіше підійти й до показників інфляції, бо наразі вони істотно вищі від очікуваних значень поточного року.

Третє – бюджет був, є і буде залишатися проблемою, поки ставлення до нього буде, як до бездонної бочки. До цієї бочки слід дозволяти підходити лише раз на рік – коли ухвалюють бюджет. А в нас одразу забувають, що кошти вже поділені, і продовжують їх і далі ділити протягом року.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube