Не потрібно бути психологом, щоб розуміти: дорослі проблеми часто "виростають" із дитячих травм. І нерідко їхнім джерелом стає саме дитячий садок, пише Володимир Воронов спеціально для УП.Життя.

Ситуація з дошкільною освітою в Україні жахлива. Взяти хоча б сам термін "дошкільна освіта", який безнадійно застарів. Тренд цивілізованого світу – ранній розвиток.

У дитячих садках найщасливішої країни світу, Данії, дітей практично не навчають. Акцент робиться на розвитку особистості, формуванні критичного мислення та навичок комунікацій.

Вивчити алфавіт або таблицю множення можна і в школі. Закласти основи особистості в шкільному віці набагато складніше.

Ми вирішили виправити ситуацію, яка склалася з дошкільною освітою в нашій державі.

У Верховній Раді вперше з'явився профільний підкомітет з питань раннього розвитку і дошкільної освіти в межах Комітету з питань освіти, науки та інновацій. Ми заручилися підтримкою Міністерства освіти і Уповноваженого з прав дитини.

Вивчивши стан дошкільної освіти, зрозуміли масштаб проблеми. Це без перебільшення тихий жах!

Читайте також: В Україні розпочалася реєстрація на пробне ЗНО

У великих містах садків катастрофічно не вистачає.

У маленьких через брак дітей деякі садки доводиться закривати.

Величезний дефіцит працівників.

Так, ще залишилися вихователі, які люблять свою роботу, і діти – дійсно, їхнє покликання.

Але часто в садок ідуть ті, хто просто більше нікуди не може влаштуватися. Вони отримують зарплату в 4,2 тис. грн, не люблять дітей.

А найстрашніше – це нещасні люди, які не можуть виховати щасливих дітей. Адже не можна дати іншому те, чого немає в тебе самого.

Що ми пропонуємо? Як мінімум, створити альтернативу державним закладам.

Варіантів безліч:

• мікросадочки на одну вікову групу – просто в міській квартирі;

• ясла – центри-коворкінги для мам із малюками;

• сімейні заклади, об'єднання батьків для виховання дітей (батьківський кооператив).

Це може бути:

• малий і середній бізнес – заклади від 500 до 1500 кв.м;

• універсальні комплекси з розширеною інфраструктурою – дитячі центри понад 1500 кв м;

• мережеві вертикально інтегровані центри розвитку.

Зараз відкрити приватний садочок в Україні фактично неможливо. Його власник або директор повинні мати педагогічну освіту.

Навіщо, якщо фактично це його бізнес?

Завдання директора – підібрати адекватний персонал, платити йому адекватні гроші і забезпечувати комфортне середовище для розвитку дитини. 

Читайте також: Кабмін запустить освітній серіал із цифрової грамотності

Також приватний садочок не можна відкрити, якщо в ньому немає гарячого кухонного цеху та інших необхідних приміщень. Тобто кейтерінг від перевірених постачальників не підходить – потрібно лише готувати самостійно.

Але хіба гарячий цех – це гарантія? Введіть у Google "отруєння дитячий садок", отримаєте красномовну відповідь.

Дуже багато батьків готові платити за приватний дитячий садок, де про їхню дитину добре піклуватимуться, але в них немає такої можливості. Подібні заклади ховаються по квартирах і за документами такими не є.

Щодо державних дитсадків, вони мають фінансуватися не з регіональних бюджетів, а з державного.

Більше того, систему раннього розвитку громадян потрібно визнати пріоритетним напрямом і збільшити витрати на неї.

Ми дійсно хочемо змінити ситуацію. Проте ані виконавча, ані законодавча влади самостійно з цим не впораються. Тому ми закликаємо допомогти нам усіх, кого це стосується: батьків, педагогів, вихователів, власників приватних центрів розвитку.

В першу чергу всі мають усвідомити важливість проблеми. "Садок якось відходимо, потім найму репетиторів" – це небезпечний підхід. Репетитор навчить математиці або англійській, але не позбавить від дитячих психотравм. Їх простіше уникнути, ніж лікувати.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube