Насправді, найбільше в історії з бабусями дивувало те, що окремо вони ж були абсолютно чудові такі бабки, принаймні у нас у дворі. Одна заслужена вчителька України з математики. Вона пів двору нашого вчила. Інша все життя на панчішній фабриці в бухгалтерії працювала. У третьої собачка милий. Будь-яку бери і в американський фільм про щасливу старість.

А як тільки втрьох збирались і сідали на лавочку, то якась несусвітня пи**а починалась. Потомствені триндичихи у фантазіях легко переганяли теперішні страна.юа. Точні математичні метафори першої підкріплялися фабричною прямотою другої та підгавкуванням чи то третьої, чи то її милого песика.

І що я бачу зараз. Є безперечно авторитетний ІТ-спеціаліст, який викликає захоплення на конференціях. Є мама двох прекрасних діточок, що лівим мізинцем ще встигає розвивати власний бізнес. Є випускник Могилянки з досвідом стажування у Європах та Америках. І так вони мені імпонують всі, аж гордість бере.

А потім х**к і "соцмережі сколихнули пожежа Собору в Парижі". Х**к! Зеленський новорічне привітання випустив. Х**к! Смог в Києві! І що я бачу? ІТшник, мамаша і могилянець усілися зручненько на лавочці біля мого під‘їзду і давай без розбору строчити в інтернети всі свої знання, що у школі не пригодилися.

Правда, роздача кліше відбувається ще швидше, аніж у нас у дворі, а "наркомани", "алкоголіки", "проститутки" трансформувались у "порохоботів", "зебілів", "внєполітчан".

Тільки от в нас у дворі всі прекрасно розуміли, що слова бабусь потрібно ділити на 100 чи то взагалі не сприймати всерйоз, а от вам, друзі, вірять.

То, може, не так часто сідайте на цю лавочку, м?

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube