Ілюстративна світлина

Коронавірусна інфекція COVID-19, вперше після закінчення третьої пандемії чуми на євроазійському континенті, від якої загинуло близько 20 мільйонів людей, стала справжнім випробовуванням для системи епідеміологічної безпеки у світі за останні сто років.

Якщо азійські країни на кшталт Китаю та Кореї, які ще пам’ятають наслідки третьої пандемії чуми залучили всі можливі заходи та ресурси, аби ізолювати райони уражені COVID-19, то європейці обмежилися лише обов’язковими перевірками температури тіла в аеропортах, пунктах пропуску та рекомендаціями обмежити рукопотискання тощо, пише Андрій Мамалига спеціально для УП.Життя.

Україна також не стала вживати радикальних заходів, направлених на запобігання враження території України коронавірусною інфекцією. Тому виявлення в Україні осіб заражених COVID-19 стало питанням часу. 

Мало того чиновники, відповідальні за санітарний добробут українців, ввели в правовий обіг нове визначення "самоізоляція".

Зміст цього терміну очевидно полягає  в самостійному та добровільному обмеженні контактуванні потенційно заражених коронавірусом громадян з іншими "здоровими" членами українського суспільства.

Читайте також: Кількість інфікованих коронавірусом наближається до 100 тисяч, понад 55 тисяч хворих одужали

При цьому чиновники не деталізують рівень такої "самоізоляції", адже залишається не вирішеним питання забезпечення самоізольованих осіб необхідним харчуванням, утилізації продуктів їхньої життєдіяльності, надання необхідних соціальних послуг (наприклад, сплата комунальних послуг, отримання пенсій та соціальних виплат тощо), не враховуючи потреб осіб з особливими потребами, для яких "самоізоляція" може стати вироком.

Очевидно, що механізм самоізоляції фактично здорових людей, але які контактували із зараженими (який ще називають обсервацією), існує лише у хворобливій уяві чиновників та у разі тотального   поширення коронавірусу територією

України грозить колапсом та неконтрольованою панікою серед населення.

Перші ознаки цього ми побачили в Чернівцях по відношенню дружини хворого.

Читайте також: Грошей за коронавірус не буде: YouTube не монетизуватиме відео, у яких є навіть згадка про інфекцію

Щобільше, в правовій системі України відсутній механізм "примусового стаціонарного лікування" хворих на особливо небезпечні інфекційні хвороби, в разі відмови від госпіталізації.

Річ у тому, що норми статей 28, 29, 30 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного добробуту населення" мають суто декларативний характер, оскільки в принципі не відповідають статті 28 Конституції України, згідно з якими ніхто "жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам", оскільки "лікування" раніше невідомого коронавірусу невідомими ліками і є дослідами.

Очевидно, що без запровадження правового механізму "примусової госпіталізації", а так само "примусового карантину чи обсервації" хворих та потенційно хворих осіб, Україна не зможе запобігти можливій пандемії коронавірусу або інших пандемій у майбутньому.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube