Як вплине Brexit на європейську безпеку? Це питання хвилює людей від півночі Норвегії до східних берегів Чорного моря. Велика Британія – важливий союзник як для країн – учасниць НАТО, так і для їхніх сусідів – України та Грузії. Після краху комунізму ми проґавили багато можливостей, але деякими таки скористалися, пише для "Тижня" Едвард Лукас

Роль Великої Британії особливо важлива у двох напрямах. Один із них – співпраця у сфері оборони, розвідки та безпеки. Британці мають людські й технічні можливості, до яких не дорівнятися майже жодній іншій країні. Ми можемо давати поради й застерігати щодо загроз. Ми можемо забезпечити навчання. Ми можемо відправляти війська, військові літаки та кораблі. Ми маємо ядерну зброю.

Читайте також: Шість основних тактик неоголошеної війни Росії та Китаю проти Заходу

Наші внески часто скромні із практичного погляду, але багато важать, особливо в час, коли міжнародна картина така похмура. Адміністрація Дональда Трампа застосувала доволі жорсткий підхід до Росії, однак риторика президента США нерідко запальна та тривожна. Чи може він скасувати участь США в навчаннях Defender, що невдовзі відбудуться в Європі та стануть найбільшими з 1980-х років? Ніхто не знає. "Президентові не подобаються навчання", – сумно сказав мені один з його радників на Мюнхенській конференції з безпеки. Вочевидь він думає, що вони дорого обходяться. Узагалі-то, якщо не вправлятися в обороні, витрати будуть іще більшими. Коли відносини з Америкою непевні, важливішу роль відіграють інші країни.

Це може означати більшу залежність від Франції – єдиної серйозної військової сили в континентальній Європі. Проте Емманюель Макрон, схоже, намірився знищити довіру до своєї країни. Першим його промахом були торішні легковажні розмови про "стратегічну автономію" Європи. Вето на переговори про вступ Північної Македонії та Албанії в ЄС було необдуманим і незбагненним, так само як заяви про відновлення відносин із Росією. Часто складається враження, що французький президент вважає, що йому не гоже щось пояснювати, вислуховувати інші думки чи підлаштовувати свою політику. У Мюнхені він натякнув, що може переглянути вето на переговори про вступ до ЄС. Проте повертати репутацію значно складніше, ніж підтримувати.

Читайте також: Ми не беззахисні: наша найбільша слабкість – у нас у голові

Отже, лишається Велика Британія. Тут ризик у тому, що співпраця в галузі безпеки стає жертвою суперечок із ЄС про вихід британців. Розрахунки Давнінґ-стрит можна зрозуміти. Скажемо шведам, естонцям, полякам та іншим: якщо хочуть і далі ховатися під нашою парасолькою, нехай тиснуть на переговорників у Брюсселі, щоб ті пішли нам на поступки в рибальському бізнесі, міграції чи будь-якому іншому з десятків суперечливих питань, що треба вирішити до літа. Деякі представники британського уряду, що не знають і не цікавляться подіями в "Європі", яку ми полишаємо, вважають такий підхід раціональним і практичним.

Якщо пощастить, нинішнім політичним театром усе й обмежиться. Та це небезпечні ігри. Великі країни, які керують ЄС, не поступляться. Їм потрібна юридично життєздатна й довгочасна угода, а не умови, що припадуть до душі прихильникам Бориса Джонсона. Ще гірше те, що йдеться про серйозний удар по без того постраждалій репутації Великої Британії в Європі. Загалом триватиме практична співпраця. Великій Британії потрібні ідеї та досвід її союзників – може, не настільки, як вони потребують нас, та все ж вони нам потрібні. У таких сферах, як переслідування шпигунів, стеження за літаками або обмін знаннями про військові звички Росії, найкраще діють спільні зусилля. Однак цінна довіра, що напрацьовувалася останні два десятиліття, принесена в жертву. Уся Європа стане слабшою. Велика Британія теж. А переможцями вийдуть – і то не дивина – Росія та Китай.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube