Український кінопродукт ризикує зникнути на невизначений термін. І ми вже знаємо до чого це може привести, пише Олексій Лимаренко спеціально для НВ Бізнес.

Останні 3−4 роки можна сміливо назвати "Епохою Відродження" українського кінематографа. Знято, випущено на екрани й успішно прокатано в кінотеатрах безліч різнопланових фільмів made in Ukraine. Галузь відчула натхнення, спонсори повірили і заходили в проєкти.

Наприклад, наш фільм "Побачення у Вегасі" повністю профінансований коштом бізнесу. Великі дистриб’ютори і кінотеатри також побачили попит на вітчизняне кіно. Фільми почали збирати каси, креативна економіка повільно, але напевно отримувала приріст. Але тут трапився карантин. І зараз перед незалежними кіноробами гостро постало питання виживання. Чи готові ми до цього виклику? Скористаємося успішним досвідом музичного ринку або візьмемо на озброєння західний досвід або ж індустрія займе позицію страждальця і вимагатиме в держави не альтернативних рішень, а просто виділення, (не урізання) бюджету?

Читайте також: Уряд не відмовився від руйнівних планів зі знищення культури – В'ятрович

Очевидно, що у держави зараз є пріоритетніші завдання – система охорони здоров’я, наприклад, потребує значного фінансування і ресурсів. Але водночас, без розвитку культурних продуктів, свого кіно, держава не може нормально розвиватися. Ми підемо в залежність від імпортного культ-продукту, який несе свої сенси і меседжі, з іншим порядком денним та історією. Також нам не уникнути еміграції фахівців і застою зростання креативної економіки.

Сьогодні утримати і не втратити тренд розвитку, напрацювання та перспективи незалежного кіно, здатний тільки бізнес. Немає сенсу чекати грошей від держави. І тут важливо розуміти, що, позбавляючи галузь коштів, держава повинна дати альтернативу, щоб бізнес, який готовий вкластися, має повірити, що кіно, попри економічні випробування, не просто матиме попит серед глядачів, а й сам інвестор/спонсор отримає певні умови.

Я впевнений, що після завершення карантину – в кінотеатри хлинуть "зголоднілі" за позадомашнім дозвіллям українці. Як ми знаємо, становлення Голлівуду сталося якраз в епоху Великої депресії, а одні з перших повноцінних фільмів зняли в період Першої Світової Війни. Кіно відволікає від складнощів і дає людям можливість не падати духом, надихає на нові звершення. Бізнес розуміє це, але розуміння недостатньо, потрібен знак від ринку, держави. І цей текст ви можете сприймати як заклик, заклик до суміжних індустрій нашої креативної економіки, до законодавців – допомогти кіноробам, а бізнесу – повірити в нас.

Варіант перший. Свідомість кінотеатрів. Чому б після відновлення діяльності кіномайданчикам не знизити вартість квитків на сеанси з українськими фільмами. Нехай вартість на наші фільми варіюватиметься в межах 50−70 грн, а не 100−120 грн. До того ж кінотеатри можуть надати вітчизняним картинам хороший прокатний час – години пік, а не ранкові, вечірні, часто сумнівні слоти. Зараз настає момент, коли старі схеми співпраці не працюють, "як раніше" вже не буде, потрібно створювати нові підходи, тоді у всіх ланок з’являється можливість, із втратами, але виплисти.

Читайте також: Культуру по-прежнему режут. Мягче, но так же нерационально

Інший метод – повторити стратегію музичного ринку – ввести квотування. Згадайте прописану законом вимогу – радіостанціям регулярно ставити українські треки. Це створило лавинний запит на свіжу, актуальну українську музику і відкрило багатьом виконавцям доступ у радіоефір, спровокувавши прорив у розвитку вітчизняного музичного продукту. Аналогічно і з кінопродуктом. Нехай це буде жорстко, але держава може зобов’язати надавати українським фільмам певну кількість екранів, сеансів і кращі слоти. Таким чином, без додаткових витрат з бюджету, держава може допомогти вітчизняній кіноіндустрії пройти цей кризовий період.

Є ще десятки можливостей, які можна реалізувати, використовуючи такий інструмент як оподаткування та інше. Прецедентів і кейсів за кордоном безліч. Не можете допомогти грошима, створіть інтерес і умови для бізнесу та інвесторів.

Також я закликаю компанії, які мають запас стійкості і перспективи швидкого відновлення після карантину, долучатися й допомагати культурним проєктам і кінематографу, зокрема. Інвестуйте в майбутні проєкти авансом – ви виграєте, не тільки, отримавши найкращі умови, а й вдихнете життя в кінобізнес, який зривається в штопор. Якщо зараз усе завмре – то незалежне кіно в Україні зникне на невизначений термін. Але ж нікому не хочеться повернутися в ті часи, коли у нашої країни не було свого кіно, свого культурного поля і ми були змушені все запозичувати за кордоном. Переважно з Росії. Ми вже знаємо, чим це загрожує.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube