Як рішення щодо зеленого тарифу розходиться з європейськими цінностями
У час глобальної нестабільності, коли приймаються неоднозначні рішення, ми не повинні забувати про особливі сектори економіки, доля яких визначається саме зараз. Події, що розгортаються з вересня навколо інвесторів сектору відновлюваних джерел енергії в Україні, нагадує одвічне риторичне запитання: "бути чи не бути", пише Олена Рибак спеціально для НВ Бізнес.
У 2013-му українці чітко заявили про свої амбіції стати частиною Євросоюзу. Ми дорого заплатили, щоб почати будувати суспільство, засноване на справжніх цінностях ЄС та безкомпромісних принципах верховенства права.
Що ми маємо сім років потому
Європейські цінності, про які постійно згадує у промовах кожен другий чиновник, лишаються тільки на папері. А методи, якими звикла керуватися держава, зараз можуть знищити один з найбільших секторів для прямого іноземного інвестування у 2019-му обсягом у 3,7 мільярда євро на рік.
Відійду від цифр – таких дискусій уже досить у професійному середовищі. Методи, якими ведеться дискусія з боку влади, мають, на мою думку, чи не більше значення для майбутнього країни.
Читайте також: Російська Федерація планує використати Білорусь для знищення енергоринку України
Неповага до загальноприйнятих цінностей, стандартів ділової етики та просто здорового глузду. Здавалося б, ми отримали інвестиції, довго до цього прагнули, робили титанічні зусилля, обіцяли, працювали, запрошували. Але замість того, щоб зробити з сектору success story, показати Україну світу як надійного бізнес-партнера, робимо все, щоб міжнародна інвестиційна спільнота викреслила нашу країну зі своїх планів як мінімум на найближче десятиріччя:
– Перекладаємо на міжнародних інвесторів всі проблеми та хибні управлінські рішення в енергетичному секторі України, які накопичувалася з моменту набуття незалежності.
– Вустами високопосадовців прямо в обличчя звинувачуємо у жадібності міжнародних інвесторів, які довірились українському уряду та законам.
– Вимагаємо від групи інвесторів витягнути гроші з кишені, щоб розв'язувати проблеми, які державні службовці не можуть вирішити самостійно.
Це те, що мені особисто довелося спостерігати за останні місяці. І змушує, як громадянку, відчувати себе як у 2013 році - мені соромно.
Саме як громадянці, бо не маю прямого інтересу у жодному з проєктів відновлюваної енергетики. Окрім того, що витратила останні 10 років на те, щоб спробувати сприяти розвитку цього сектору економіки в Україні у складі профільної громадської організації.
Так, мені відомо про дуже серйозні економічні та технічні проблеми, з якими стикається сьогоднішній сектор електричної енергії в Україні. Включаючи потенційний дефолт Гарантованого покупця та надмірну кількість виданих дозволів на підключення та укладених попередніх договорів купівлі-продажу електричної енергії. Стільки об'єктів просто неможливо наразі під'єднати до мережі. Це справді дуже серйозне завдання, з яким потрібно впоратись негайно. І ми маємо знайти компроміс.
Бо потрібно думати, як виживатимемо, коли світ повернеться до нормального життя, і виявиться, що Україні надзвичайно необхідні сектори бізнесу, які можуть залучити інвестиції, створити робочі місця, підтримати наш енергетичний перехід до чистіших джерел енергії.
Тому діалог потрібно продовжувати та обов’язково, не відступаючи від базових принципів. Бо державі потрібно не тільки зберегти зелену енергетику, але й створити ґрунт для цивілізованого бізнес-клімату, щоб потік інвестицій могли побачити й інші сектори економіки.
Що це за принципи:
Верховенство права має бути непорушним. Це одне з наших найслабших місць, у будь-якому секторі економіки. Якщо ми знехтуємо ним в секторі відновлюваної енергетики сьогодні, то є ризик запустити ланцюговий ефект з непередбачуваними наслідками.
Читайте також: Інвестиційне харакірі, або Як уряд знищує довіру міжнародних інвесторів
Довіра – головна цінність. Фундаментальний принцип, який може вирішити величезну кількість проблем у країні. Має велике значення як у відносинах на рівні "громадянин – влада", так і в "бізнес – країна". Поки ж чиновники заявлять про свою впевненість у виграші в арбітражах, тим самим показуючи, що від своїх зобов’язань Україна готова дуже швидко відмовитися.
Персональна відповідальність посадовців за прийняті рішення. Особа, яка буде від держави далі шукати та узгоджувати рішення у зеленій енергетиці, повинна усвідомлювати, що будь-яке рішення має життєвий цикл. Економія одного мільярда гривень сьогодні може призвести до десятикратних збитків у наступні 5 років. Ті ж самі арбітражі - чому такі гучні заяви робляться без обґрунтованих розрахунків щодо втрат за виплатами, вплив такого скандалу на авторитет країни, валюту, зобов’язання, можливість подальшого залучення інвесторів у будь-який інший сектор економіки? Що це, як не прийняття рішень наосліп?
Рух уперед – тільки згідно з визначеними стратегіями. Ми досі не знаємо точно, що хочемо розвивати. "Перехід до зеленої енергії" йде паралельно з діалогами щодо модернізації вугільних електростанцій. Протягом багатьох років ми постійно "вирішуємо" закривати, відновлювати, модернізувати, будувати нові атомні електростанції. "Потенціал" біомаси (це слово викликає лише сміх від усіх інвесторів, яких я знаю) вже 15 років чекає на використання. Час зупинитись, вирішити, куди рухаємось та виконувати наші рішення.
Повага вибору українців як нації. Політична влада, яка поставиться до проєвропейського вибору українців серйозно і зможе інтегрувати це в національні стратегії, буде єдиним переможцем. Українське суспільство в багатьох аспектах досить розділене, але верховенство закону, довіра і відповідальність – це ті основні цінності, які не можуть бути порушені без втрат нації в довгостроковій перспективі.
Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter
Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки