Наріман Алієв

Коли я був маленьким, то соромився того, що я кримський татарин. Я дуже багато думав, чому я не народився кимось іншим.

Було відчуття, що я і мій народ зайві, що без нас всім буде краще. Але з часом, розуміючи, через що пройшла твоя родина, щоб в мене була можливість народитись та жити на батьківщині, я по-іншому почав ставитися до того, хто я та звідки.

Читайте також: "Це трагедія моєї родини". Джамала розповіла про депортовану у 1944 році до Середньої Азії прабабцю

Важко, коли ти "інший", коли ти меншість. Важко, коли не маєш прав на своїй землі. Але це не є причиною опускати руки, якщо ти маєш віру в те, що ти тут не випадково, що так повинно бути.

Я її маю, бо все життя спостерігав, як мої батьки, родичі та близькі люди щось створювали: будували будинки, засівали поля, садили сади, створювали сім’ї, народжували дітей, співати пісні та писали вірші. І все це робилося не завдяки, а всупереч.

І знову це намагаються зруйнувати, але я вірю: у нас вистачить сил та терпіння все відновити та рухатись вперед.

Сьогодні річниця страшного дня в історії мого народу, але, пам’ятаючи про події 18 травня, ми повинні зробити все, щоб такого більше ні з ним ніколи не трапилось.

Читайте також: "Ця травма поглиблюється окупацією Криму Росією", – США в роковини депортації кримських татар

Бо кому ми будемо потрібні, якщо не один одному?

Р.S. крайня фотографія з криму, але не остання.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube