Мій головний символ "психологічного" карантину – закриті громадські туалети.

Люди можуть ходити в туалет удома. Якщо люди повинні сидіти вдома, їм не потрібен туалет деінде. Щоправда, є ще люди, в яких немає дому, але їхні потреби, життя та смерть нікого не цікавлять.

Якщо людина працює на вулиці (наприклад, патрулює вулицю, керує таксі, автобусом чи трамваєм, продає хліб у кіоску абощо) або йде вулицею – із роботи, на роботу чи, борони Боже, гуляє – вона теж може захотіти в туалет. Герой-медик, який вертається додому з лікарні, де щойно порятував чиєсь життя, теж може захотіти в туалет.

Читайте також: "Здебільшого дебіли": головний санітарний лікар дав промовисту характеристику собі та владі

У ситуації, коли громадські туалети й ресторани-кафе-торговельні центри з туалетами закриті, у таких людей залишається два варіанти: терпіти або шукати кущики.

Робити таке в кущиках – адміністративне правопорушення. Карається штрафом; я сам колись платив, коли мене спіймали в кущиках парку Франка. 18 років тому це коштувало 51 гривню (чверть тогочасної моєї зарплатні), зараз не знаю. Відчуття від ходіння в кущики в потаємних закутках посеред міста не найприємніші. (Згадую текст Павла Стеха про неєвропейську відсутність туалетів обабіч українсько-румунського кордону).

В усякому разі не всім підходить сходити в кущики, і є місця, де ніяких кущиків нема – наприклад, площа Ринок або там Хрещатик.

Отже, терпіти. Але є люди, які не можуть терпіти – наприклад, діти або люди із хронічними хворобами сечовивідної системи. Таких більше, ніж вам видається. Та й у кожної здорової дорослої людини траплялися в житті моменти, коли терпіти вона не може взагалі ніяк. Діти, яких батьки ставлять під деревце, викликають у багатьох співгромадян праведний гнів.

Читайте також: Боролися з Порошенком, а принизили медиків: як команда Зеленського "зробила" саму себе

Закриті громадські туалети для таких людей, та насправді для будь-яких людей – це дискомфорт і приниження. Чи були б вони загрозою поширення коронавірусної інфекції, якби були відкриті? Напевно, у звичному своєму вигляді ” так, але антисептик, регулярна дезінфекція та вхід по одному зменшили б цю небезпеку. Зросли б витрати – гаразд, можна було б підвищити вартість "послуги". Людині, яка здихає від болю в животі, не шкода заплатити десять гривень.

Але організаторам "психологічного" карантину байдуже, що хтось відчуває приниження й дискомфорт, що хтось мусить обирати між відмовою від нормальної життєдіяльності й адміністративним правопорушенням.

"П’яна вишня", "п’яльня", фуяльня відкрились, бо це потрібно їхнім власникам – але громадський туалет закритий, бо він потрібен лише нам, брудним потенційним носіям коронавірусу, які наполегливо шастають, хоча просили ж їх – досить. Сиди вдома, сери вдома, сци вдома.

Не знаю, чи відкриті громадські туалети в Берґамо, і мені все одно.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube