MENU

Онлайн- чи офлайн-освіта – що переможе?

213 0

Онлайн- та офлайн-освіта в Україні

Наші діти і онуки колись обов’язково прочитають такий історичний факт: "Світовий карантин і вимушена ізоляція суспільства стали вагомими факторами і переломним моментом у швидкій трансформації освіти. Усі кардинальні зміни відбулися у незвичний для освітнього середовища революційний спосіб весною 2020 року", пише Лідія Білас спеціально для НВ Бізнес.

Освіта, науковий прогрес, доступність інформації та глобалізація тісно пов’язані між собою і напряму впливають один на одного. А історія з світовим карантином чи не найцікавіший цьому доказ.

Школа, як інституція, виникла задовго до нашої ери і відтоді трансформується її форма та змінюється контекст знань, а потреба навчатися стала для людини базовою. Дистанційне навчання суспільство придумало через гостру потребу в ньому. З появою пошти свої роботи студенти могли надсилати вчителю листом, з’явилося так зване кореспондентське навчання. З відкриттям радіо і телебачення нові знання можна черпати з наукових програм і уроків, а можливість вчитися, здобувати фах і одночасно працювати забезпечує заочне навчання. Сьогодні ж спостерігаємо навчання не виходячи з дому – онлайн-формат.

Останні кілька років сфера навчання онлайн у світі зростає на 20−25% щорічно, хіба лінивий не реєструвався на курси, майстер-класи та вебінари. Однак лише 3% знань і навиків люди здобувають дистанційно. Світовими драйверами на ринку є США – 43% та Китай – 21%.

Віртуальні університети і школи, доповнена реальність, ефект присутності у будь-якому куточку світу, групи студентів з різних країн – усе це ще донедавна було лише модним трендом, а вже сьогодні стало вимушеною необхідністю. Для спеціалізованих курсів, вищої освіти, сфер саморозвитку дистанційний формат навчання давно знайомий і його популярність зростає, а от шкільна масова освіта з таким викликом зустрілися доволі неочікувано.

Читайте також: Чотири виклики дистанційного навчання

Виглядає на те, що вимушене дистанційне навчання школярів створило вигин і примусову зміну в траєкторії розвитку шкільної освіти, який після закінчення карантину почне самокоригуватися у звичне русло. Те, що повернутися зовсім у стару колію не вдасться, вже зрозуміло, бо і вчителі, і діти, і батьки побачили іншу реальність, а от наскільки освіта збереже новизну формату, покаже час і сила людської звички.

Успішні кейси

Розповідаючи про успішні кейси переходу шкіл на онлайн-формат в Україні, ми в основному наводимо приклади приватних шкіл, які мали усі передумови впродовж 2−3 днів організувати навчання і роботу вчителів дистанційно, технічне забезпечення, платформи, досвід діджиталізації уроків, готові рішення. Але відсоток приватних шкіл в Україні трохи більше одного, тож не всі діти отримали якісний замінник шкільному навчанню онлайн.

Майже не відчули змін діти, які вже до карантину навчалися дистанційно. Кількість хоумскулерів в Україні через доступність і гнучкість формату щороку зростає. Додатковими аргументами стає і батьківське розчарування у державній шкільній системі, вартість навчання у приватних школах, сприяння держави законодавчо у можливості переходу на такий формат. Але частка дітей на дистанційному навчанні в загальній масі сектору мізерно маленька.

Переваги онлайн-навчання

Все нове викликає загострені емоції сприйняття. Спочатку незвично і яскраво, а далі палітра реакцій зменшується, підключається аналіз і критичне мислення та формується наша ставлення до процесу.

Подібний ланцюжок оцінки зараз проходить і онлайн-освіта. І батьки, і діти, і освітні інституції аналізують ефективність такого формату і формують своє ставлення до нього.

Інтерактивність завдань, гейміфікація навчання, онлайн-виконання і перевірка завдань, віртуалізація додали мотивації дітям і подовжили час утримування їх зацікавленості і уваги. Особливо учнів середньої і старшої школи, серед яких 97% люблять відеоігри.

У короткий час діти суттєво підвищили свої компетенції швидко набирати текст, шукати інформацію, технічно обслуговувати ноутбуки.

Але оцінити ефективність такого експерименту поки важко. На поверхні у когось з батьків та педагогів велике розчарування і втома, у когось ейфорія і ніби знайдене рішення застарілій моделі шкільної освіти, яка втратила свою актуальність. Але це дві крайнощі. Реальне розуміння ефективності дасть оцінка залишкових знань на початку наступного навчального року, коли фактично можна буде зрозуміти, що дітям вдалося засвоїти через онлайн-простір, а також вольове рішення вчителів урізноманітнити традиційний процес навчання новітніми інструментами.

Виклики теж суттєві

Насамперед на охоплення дітей дистанційною освітою впливає обмеження доступу до інтернету та наявності у дітей гаджетів, придатних для навчання. Роздруківки з завданнями від вчителя без зворотнього зв’язку і пояснення навчанням не назвеш. У багатьох віддалених районах і селах діти просто перейшли у режим додаткових канікул на 2,5 місяці.

Суттєвим фактором успіху школи у дистанційному навчанні є середній вік і технічна обізнаність вчителя, звичка навчатися, адаптовувати міжнародний досвід, інноваційно мислити. Бо якими б чудовими особистими навиками і талантами не володів вчитель, якщо він технічно не може організувати і урізноманітнити урок, скоригувати навчальну програму для засвоєння онлайн, то дистанційне навчання класу теж не можливе.

Майже для всіх дітей спілкування з викладачем, емоційний, візуальний і тактильний контакт дуже важливі. Сприйняття інформації в класі відбувається краще, бо крім зорової та слухової, додається асоціативна пам’ять і моторика. Завжди можна запитати, уточнити, впевнитися, що правильно зрозумів. Все це сприяє кращому розумінню і засвоєнню матеріалу.

Знайти друга і підтримувати стосунки діти найкраще можуть в реальному житті, а в їхньому віці така соціальна компетентність є визначальною.

Психологічний компонент

Психологи мають свої застереження щодо такого експерименту в освіті.

Роль вчителя залишилася за школою, а от роль ментора і наставника частково перейшла і на батьків. Їм довелося більше ніж коли-небудь включитися в організацію процесу навчання дітей вдома, в мотивацію і контроль, перевірку домашніх завдань, комунікацію зі школою. Поміняти правила, змиритися, що в середньому 7 годин дитина проводить біля монітора. Хтось з батьків готовий, але не має часу на такий пул завдань, а хтось не має до цього хисту чи терпіння.

Самоорганізація у дітей – це дуже складнотренований м’яз, він і у дорослих часом погано працює. Якщо організувати свій час і простір дитина сама не може, а допомога вчителя чи батьків є обмеженою, то й результат буде незначним.

Лише 3% дорослих в середньому без додаткової мотивації закінчують розпочатий онлайн-курс, ще 10% проходять хоча б половину, більше 50% покидають затію в перші 2 заняття, статистика сумна.

Людина будь-якого віку в стані стресу і постійного напруження засвоює тільки невеличкий відсоток почутого. З цією тезою важко змиритися і вчителям, які звикли до певного темпу і результату дітей.

Робота вчителя онлайн – лише один з багатьох чинників, який впливає на засвоєння знань дитиною. Ще є інші потужні фактори, такі як індивідуальна особливість учня сприймати інформацію з монітору, концентрувати увагу довгий час, відсутність достатнього фізичного навантаження, вміння залишатися вмотивованим до навчання без реальної присутності дорослого поруч, втриматися від спокуси займатися паралельно іншими "важливими справами".

Мотивація дитини до навчання в будь-яких форматах залежить від правильно поставлених вчителем цілей з урахуванням індивідуальних особливостях дитини. Якщо ціль легко досяжна чи недосяжна взагалі, на наступному уроці вчитель зустрічається з ще більш демотивованим учнем і коло замикається.

Тепер додаємо ще загальну атмосферу у домі і рівень тривоги, які в кожній сім'ї дуже різні, як і ставлення до загроз і обмежень.

Дистанційне навчання також паралельно вчить адаптовуватися, бути гнучким, працювати з інформацію, користуватися поверхневими знаннями, докладати мінімум зусиль для задовільного результату, маніпулювати. Хтось це розглядає як набуття життєвонеобхідних навиків дітьми, а хтось – як порушення ціннісного простору. Вся ця матриця факторів напряму впливає на здатність мозку навчатись і це, як мінімум, варто врахувати.

Перехідний етап – гібридна форма навчання

Існуюча система шкільного навчання має суттєві обмеження і в багатьох аспектах вичерпала себе. Освітні заклади не встигають вчасно реагувати і коригувати інформацію, яку подають учням, бо щорічно обновляється близько 5% теоретичних і 20% професійних знань, якісно і швидко навчати вчителів, не мають доступу до інвестицій для технічне забезпечення. Тут перевага на стороні онлайн-освіти.

Однак людська психологія налаштована на те, щоб постійно комунікувати, дискутувати, обговорювати і тим самим навчатися. Передача знань "з уст в уста" існує тисячоліттями і залишиться актуальною і надалі, оскільки інформація сприймається ще й у вигляді емоцій, енергії переконання, психоемоційного впливу.

Читайте також: Курс на минуле: як українським школярам непомітно нав’язують стародавні традиції

Нам важливо відчувати причетність, знаходити однодумців, опонувати. Лише живе спілкування у повному обсязі забезпечує усі ці грані. Такий ракурс забезпечує традиційна школа і замінника не існує.

Тому оптимальним варіантом для дітей шкільного віку на даному етапі розвитку суспільства є гібридний формат навчання, коли якісно поєднується контакт вчителя з учнем і доступність усіх сучасних інструментів та форматів освіти.

В ідеальному варіанті це б мало виглядати так: професійний ментор разом з батьками і дитиною, враховуючи усі її інтереси, можливості та особливості навчання, формують індивідуальну траєкторію навчання дитини. Навчання відбувається у комфортному для учня темпі та обсязі. Дитина може самостійно пересуватися між курсами і дисциплінами, заняттями. Теоретичні знання дитина засвоює самостійно в онлайн-форматі під кураторством ментора, практичні навики набуває в командній роботі за живим спілкуванням з експертами, педагогами, однокласниками. Навчання має стати гнучкішим, воно має вийти за межі школи, міста, країни. Критеріями вибору дитини має бути цікавість, модель курсу, експертні викладачі, склад групи, комфортність взаємодії учасників і бажаний результат.

У майбутньому традиційних шкіл не буде і це вже невідворотний процес. Навчання дітей і дорослих справедливо охопить онлайн-формат, проте дистанція змін в освіті буде залежати від нашої сили волі встояти від спокуси звернути на стару протоптану доріжку.

Підписуйся на сторінки UAINFO у FacebookTwitter і YouTube

Лідія БІЛАС


Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter

Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки

Інші новини по темі



Правила коментування ! »  
Комментарии для сайта Cackle

Новини