Так звані "депутати Народної ради ЛНР" майже одноголосно – 42 голосами з 43 – ухвалили рішення про проголошення російської мови єдиною “державною мовою” окупованої території

До цього "державних мов" офіційно було дві – російська і українська, хоча сфера застосування української мови, зрозуміло ж, була значно обмеженою, пише Віталій Портников для Еспресо.

Це рішення – реальна демонстрація того, яку долю окупант насправді готує для України, української мови, українського народу в разі, якщо територія нашої країни буде окупована Росією або до влади тут прийде проросійський уряд запеклих колабораціоністів.

Читайте також: Степова: Пропаганда РФ давно дала сбой, но тем не менее, она прочно и надолго засела в головах жителей ОРДЛО

Воно доводить, що всі ці розмови про “дві державні мови” в Україні, регіональні мови, “захист російськомовного населення” і таке інше - усього лише пропагандистська мішура, перехідний етап. Росії та її прихильникам в Україні не є потрібною рівноправність російської та української мов.

Їм потрібно тільки одне - щоб української мови не було. А була російська мова. І щоб українського народу не було. А українці вважалися росіянами. І щоб України не було. А Україна вважалася Росією. Просто регіоном Росії і крапка.

Коли я намагався пояснити цю просту істину років 5-6 тому, мене звинувачували у “націоналізмі” і “неповазі” до тих українців, хто не бажає повернутися до рідної мови, кому “какая разніца” - аби країна була успішною і багатою.

Читайте також: Ніцой: Довго ще українці плюватимуть самі собі в лице?

Але Путін все довів за мене. І луганські “депутати” - колабораціоністи разом зі своїми “колегами” у Донецьку все доводять за мене. Вони просто виганяють з окупованих територій все українське. Людей - вбивають. Мову - маргіналізують. Саму територію хочуть приєднати до Росії.

Які ще докази вам потрібні? Що ще має статися, щоб довести навіть найбільш нетямущим з вас просту істину: той, хто агітує за російськомовну Україну, насправді агітує за Росію від Ужгороду до Владивостоку?

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube