Програма розширеного партнерства з НАТО, до якої щойно включили Україну важлива подія з кількох причин.

Особисто для мене це важлива ознака того, що Зе-команда виявилась спроможною формулювати і реалізовувати власну зовнішньополітичну стратегію.

Ще на старті президентської кампанії ми відмовились від політики маніпулятивних обіцянок нездійсненого. Наші попередники мислили приблизно так: ми пообіцяємо, що подамо заявку на вступ в ЄС, а українці нехай думають, що йдеться про вступ до цієї організації; або кричатимемо на кожному кроці про референдум про вступ до НАТО, щоб легковірні патріоти вважали, що саме це і є дорога до членства в організації.

Читайте також: Столтенберг рассказал о приоритетах развития НАТО до 2030 года

Ми ж вирішили зосередитися на речах практичних. Програма розширеного партнерства з НАТО з формальної точки зору не є кроком до членства. Але це важливий крок до поглиблення відносин з НАТО, формування довіри один до одного і здатності діяти в деяких сферах за спільними стандартами.

Тобто, запрошення нас до цієї програми не означає, що завтра нас приймуть до Альянсу, але абсолютно точно це крок у цьому напрямку з точки зору не "вступити", а "бути" як в НАТО.

Читайте також: Новий статус України в НАТО: що він означає?

Раніше за Україну до цієї програми запросили Грузію, яка як і ми прагне членства в НАТО. Тепер ось і Україна.

Робота президента, Уряду, парламентської делегації в ПА НАТО, нещодавно затверджена президентом Зеленським Річна національна програма Україна-НАТО 2020, заява Верховної Ради України (проти ухвалення якої, на жаль, виступали деякі колеги) - все це крок за кроком призвело до бажаного - виконання визначеного нами завдання - отримати ПРП НАТО.

Дорога в НАТО не буде короткою і простою, але тепер я впевнений, що ми здатні обрати правильний курс, темп інтеграції і достягнути цієї стратегічної мети.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram