Олександра Клітіна

Одразу скажу, що штучні груди має право зробити собі кожна і кожен, якщо довіряє лікарям і не боїться зашкодити здоров'ю. Рівень дикості у нас такий, що навіть натуральні можуть потрапити в опитування, якщо ти людина публічна.
Тому цей текст не про те.

Це про популістьку вульгаризацію політики, і цей тренд почали не жінки. І щоб завершити з гендерними питаннями, скажу, історично вульгаризовані вислови, поведінкові прояви і лайка більше присутня в політичній риториці чоловіків. На це впливає купа змінних – соціальний статус, вік, освіта, культурні норми, соціальний тиск, міжгрупова агресія, еволюційні причини тощо.

Але ні відео в купальнику, ні шокуючий для когось текст про політичних проститутів пані Клітіної не шокує мене за формою, бо:

а) нічого немає нового під політичним сонцем;

б) відколи жінки пішли вперед з часів австралопітека Люсі, їм треба менше озиратися на те, що робити "припустимо", а що ні.

Читайте також: Кущ: Социорасизм – это новое политическое дно

Я взагалі про інше. Я про те, що вся ця історія стала топ-темою, хоча не має жодного впливу ні на що.

Вульгаризація – корисний і недорогий інструмент. Це груба риторична зброя, за якою завжли стоять чиїсь інтереси, але їх ніколи не шукає аудиторія, захоплена обговоренням форми, а не змісту і контексту.

Вульгаризація легко принижує опонентів, і на це складно гідно відповідати.

Вульгаризація – це частина шоу, з одного боку, і маніпуляція – з іншого. Є навіть дослідження, які показують, що лідери, які не стримують себе у словах, сприймаються як автентичніші (щиріші) і більше "альфа". А ввічливість погано продається.

Публічним людям в Україні під соусом унікального продукту часто збувають речі з барахолок світових політтехнологій. Але, як я і кажу, немає нічого нового під політичним сонцем.

Щоб не шукати вульгаризованих карикатур часів Французької буржуазної революції, наведу свіжий приклад.

Журналісти порахували, що, наприклад, в одній лише з промов Трампові вдалося вжити такі слова як "пекло", "дупа", "фігня" (двічі), "прокляття" та "лайно". Вчіться, малята!

І ще у скарбничку недорогих політтехнологій: ще у 2004 році, коли половина нинішніх представників укрсучкреативних індустрій ходили до школи, американський віце-президент Дік Чейні, класичний системний політик, публічно порадив одному сенатору “Go fuck yourself”. В Україні цього ще не цитували. Забирайте.

Вульгаризована риторика імітує гнів. Гнів політика/кині, який ніби так обурений, як і аудиторія, яка радісно це підхоплює, підбадьорює та аплодує. Головне, аплодувати на безпечній відстані від того, на кого гніваєшся.

Але вульгаризація в політиці ніколи не є рішенням. Це завжди маніпулятивний риторичний прийом, який може зробити вчорашню людину з вулиці селебріті, бо її покажуть багато разів на всіх екранах і моніторах. І там же обговорять. І візьмуть десяток інтерв'ю. І от ти вже революціонер/ка.

Читайте також: "Слуга народу" Третьякова заявила, що безробітні народжують дітей "дуже низької якості"

Але у відео Олександри Клітіної немає нічого революційного. Бо вона точно не потрапляє в образ людини, яка прийшла зруйнувати систему. Та й місце руйнівників системи вже настільки зайняте в українській політиці, що можна до місцевих виборів у черзі не достоятись. Навіть до наступних парламентських.

Людина ж була заступницею міністра, радницею міністра, директоркою групи підтримки реформ в міністерстві, тобто, впливала на державну політику.
Мені складно зрозуміти, що заважало хоча б починати реформи і боротьбу з усіма "корумпованими проститутами".

Вульгаризація в політиці працює, коли вона виняток. Але коли вульгаризація так міцно вростає в політичний процес, це вже навіть буденність.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube